❦
Понеділок, 10 березня 1879
Lundi, 10 mars 1879
Я прийшла за пʼять хвилин до початку і працювала завзято... не надто, мені треба було надолужити пʼятнадцять днів, проведених деінде. Шкода, що вас там не було. Я була кумедна, «шик-блиск», як сказав би капітан Блан, — та ні, «шик-блиск» — це вульгарно.
Je suis arrivée cinq minutes avant l’heure et j’ai travaillé ferme... pas trop, il m’a fallu me dédommager des quinze jours passés dehors. Je regrette que vous ne puissiez y avoir été. J’étais amusante, épatante comme dirait le capitaine Blanc mais non, épatante veut dire vulgaire.
Я зі сміхом наговорила прикрих речей усім тим, хто здатен зрозуміти натяки, а потім — відповіді, перебивання, словом, я лютіша, ніж будь-коли, через те, що приречена на безвість жіночої стезі... у майстерні це ще сходить, але деінде... та де ж, де ще накажете мені грати оратора? А в майстерні публіка не з найвитонченіших у смаках, тож усі від душі сміятимуться, коли котрась із них, кілька разів попросивши мене звеліти моделі повернутися в точну позу, дістане відповідь: «Ну ж бо, ви що, гадаєте, що я його мати!» Або всі будуть у захваті, коли котрась, шукаючи корка, спитає: «Хто це взяв мого корка?» — а я поважно відповім, що найбільш закоркована тут вона сама... Розумієте, це принизливо. Це хлопʼячі витівки, які, певно, звичні серед учнів-чоловіків, а в нас їх бракує, бо тут купа старих дів та чужоземок.
J’ai dit en riant des choses désagréables à toutes celles qui étaient capables de comprendre les sous-entendus et puis des ripostes, des interruptions, des mots bref, je suis plus en colère que jamais d’être condamnée à l’obscurité de la carrière féminine... encore à l’atelier cela passe mais ailleurs., d’ailleurs ou ailleurs voulez-vous que je joue à l’orateur ? Et à l’atelier on n’est pas tout ce qu’il y a de plus délicat en fait de goût, ainsi on rira de très bon cœur quand une d’elles m’ayant à plusieurs reprises prier de faire reprendre au modèle sa pose exacte, je répondrai: Ah ! ça, est-ce que vous pensez que je suis sa mère ! Ou bien on sera enchanté quand une d’elles cherchant un bouchon demandera: qu’est-ce qui ma pris mon bouchon; je répondrai sérieusement que c’est la plus bouchée... Vous comprenez c’est humiliant. Ce sont des gamineries qui doivent être communes chez les élèves hommes et qui manquent chez nous parce qu’il y un tas de vieilles filles et d’étrangères.
Мушу вам зізнатися, що, хоч це, може, й простацьке, я обожнюю справжні жарти й містифікації.
Je dois vous avouer que quoique cela soit peut-être commun, j’adore la vraie blague et les mystifications.
Я молода, коли мені буде тридцять років, коли я стану статечним чоловіком... присягаюся, я була щира до другого «коли», а решту думала лише хвилину. Я заплатила Жюліанові, і ми побалакали про безліч речей.
Je suis jeune, quand j’aurai trente ans, quand je serai un homme posé... je vous jure que j’étais de bonne foi jusqu’au second quand le reste je l’ai pensé seulement une minute. J’ai payé Julian et nous avons causé d’un tas de choses.
Я бачила Шеппі, яка повернулася зі Швейцарії і журиться, що не має грошей, аби приходити працювати. Присягаюся, якщо мені вдасться роздобути триста франків, я оплачу їй піврічний абонемент.
J’ai vu Schaeppi qui est revenue de Suisse et qui se désole de n’avoir pas d’argent pour venir travailler. Je vous jure que si j’arrive à attraper trois cents francs je lui paye un abonnement de six mois.
Прийшла панна Коліньйон. Вона така дурненька! Вона ніяковіє з нами, церемониться. По неї прийшов брат, і я навмисне була дуже любʼязна. Я знаю, що вони у скруті, саме тому панна й боїться приходити надто часто. Коли маєш пʼятдесят тисяч ренти, то ходитимеш обідати до друзів щодня, а коли ти бідний — боятимешся цього. Друзям це однаково, але ця клята делікатність змушує думати, що думають... ви мене розумієте. Та байдуже, якби я зробила цій особі добро... я не вважаю її здатною на вдячність, та, власне, мені було б до того однаково. Якби я це зробила, то задля себе... я волію невдячність, вона не розчулює, і можна посміятися з негідника, якому ти прислужився і який наче кидає тобі виклик. Я люблю людей, що не відчувають благодіянь: це їх не обтяжує, вони не ненавидять тебе, і ти можеш дивитися на них, не бентежачи їх.
Mademoiselle Collignon est venue. Elle est si bête ! Elle se gêne avec nous, elle fait des cérémonies. Son frère est venu la chercher et j’ai été très aimable exprès. Je sais qu’ils sont gênés c’est même pour cela que la demoiselle craint de venir trop souvent. Quand on a 50.000 francs de rente on ira dîner tous les jours chez des amis mais si on est pauvre on en aura peur. Pour les amis c’est la même chose mais c’est ce diable de sentiment de délicatesse qui fait qu’on croit qu’on pense... vous me comprenez. C’est égal si on faisait du bien à cete personne... je ne la crois pas capable de reconnaissance, au fait cela me serait bien égal. Si je le faisais ce serait pour moi... j’aime mieux l’ingratitude, ça n’attendrit pas et on peut se moquer du coquin que vous avez obligé et qui a l’air de vous braver. J’aime les gens qui ne sentent pas les bienfaits, cela ne leur pèse pas, ils ne vous haïssent pas et vous pouvez les regarder sans que cela les gêne.
Утім, звісно, трапляються й рідкісні випадки, винятки, які від того тільки чарівніші, але оскільки їх лише три чи вісім відсотків, я ще не мала справи з такою кількістю людей, щоб на них натрапити.
Maintenant il y a sans doute des raretés, des exceptions qui n’en sont que plus charmantes pour cela mais comme il n’y en a que trois ou huit pour cent je n’ai pas été en contact avec assez de monde pour en avoir trouvé.