❦
Середа, 5 березня 1879
Mercredi, 5 mars 1879
Щоб утекти від цього, я цілий день читала, аж стомилася. Тітка за моєї відсутності накупила саксонської порцеляни, блакитна вітальня буде нею заставлена.
Pour m’échapper j’ai lu toute la journée, ce qui m’a fatiguée. Ma tante a acheté des Saxe en mon absence, le salon bleu va en être rempli.
Сьогодні ввечері приходив священник.
Le prêtre est venu ce soir.
Розалі знову бачила Кассаньяка на Бульварі: «Я ніколи не вважала його гарним, але тепер! Який же він чорний, який жовтий; нема в нього вже того чванькуватого виду, він наче пропащий. Здається, постарів на десять років. Ох, не йде воно на користь нашому Пополю. Це його вибори, певно, нагнали на нього страху. А ще він тиняється там сам-один, мов який зневірений. Жодного шику».
Rosalie a vu Cassagnac toujours sur le Boulevard : - Je ne l’ai jamais trouvé beau mais à présent ! Est-il noir, est-il jaune; il n’a plus c’t [sic] air crâne, il est comme fini. On dirait vieilli de dix ans. Ah ! ça ne lui profite pas à Popaul. C’est bien sûr son élection qui lui donne le trac. Et puis il est là à se promener tout seul comme un désespéré. Plus de chic du tout.
Це мене веселить, і ось мені спадає думка, я навіть сказала б — упевненість. Чи не траплялося вам інколи відчути отак, без жодної причини, шалену впевненість, упевненість, що впала з неба, але ніколи не обманює. Я б це сказала, якби це не було таким дурним і якби мої нарікання не забороняли мені, під страхом смішного, цих божевільних передчуттів щасливої жінки. Та байдуже — я певна, що Покійний за мною жалкує. Боже мій, хай навіть лише тому, що всі чоловіки вірять, наче невідоме краще, і тому, що йому, можливо, вже досить, і ще трохи через те «краще б я, мабуть, одружився з Селіменою», яке неминуче зринає в кожного в певну мить.
Cela me rend gaie moi et tenez il me vient une idée, je dirai même une certitude. Est-ce qu’il ne vous est jamais arrivé parfois d’avoir comme ça, sans rime ni raison une certitude violente, certitude tombée du ciel mais qui ne trompe jamais. Je le dirais si ce n’était si bête à dire et si mes lamentations ne m’interdisaient sous peine de ridicule ces intuitions folle de femme heureuse. N’importe, eh bien je suis sûre que le Défunt me regrette. Mon Dieu quand cela ne serait que parce que tous les hommes croient l’inconnu meilleur, et parce qu’il en a peut être assez et puis un peu de ce d’ « j’aurais mieux fait je crois d’épouser Célimène » qui se retrouve fatalement chez tout le monde, à un moment donné.
Він тепер їздить до Руера без дружини. Ні, справді, річ не в тім, що це я, але оженився він кепсько.
Il va chez Rouher maintenant, sans sa femme. Non, là, vrai ce n’est pas parce que c’est moi, mais il a fait là un fichu mariage.
Хоч який він пройдисвіт, а все ж не остання людина у своїй партії. Зрештою, це чоловік відомий, поважний, він міг би знайти собі якусь купецьку дочку... Але оце. Великий дурень цей Кассаньяк, дав себе обкрутити попам і вліз у це з тим своїм бундючним виглядом, таким кумедним, коли бачиш чи гадаєш, що бачиш наскрізь. А сьогодні ввечері, щоб повернутися до моєї самоти, — чоловік Акар майже мене кохає.
Quelque voyou qu’il soit, c’est quand même quelqu’un dans son parti. Enfin c’est un homme connu, considérable, il aurait pu trouver quelque fille de marchand... Mais ça. C’est une grande bête que ce Cassagnac, il s’est laissé rouler par les prêtres et s’est fourré dedans avec cet air immense qui est si comique quand on voit ou croit voir à travers. Et ce soir, pour en revenir à ma solitude, le mari d’Acard m’aime presque.
Уже завтра беруся до роботи. Даю собі ще рік. Рік, упродовж якого працюватиму ще завзятіше, ніж раніше. Яка користь із відчаю? Так, цю фразу кажуть, коли вже трохи з нього вибралися, а от коли він тебе тримає. Я музикувала, і це налаштувало мене на те, щоб почути, що Покійний має пропащий вигляд, а коли щира Розалі виклала своє враження, я вже змогла думати про малярство й про все інше.
Dès demain je me remets au travail. Je me donne encore un an. Une année pendant laquelle je travaillerai plus ferme encore qu’avant. A quoi sert le désespoir ? Oui c’est une phrase qu’on dit quand on en est un peu sorti, mais quand ça vous tient. J’ai fait de la musique, cela m’a bien disposée pour entendre dire que le Défunt avait l’air fichu, et quand la sincère Rosalie eut dit son impression j’ai pu penser à la peinture et à tout le reste.
Я не знайшла нічого, щоб із цього вибратися, тож чи читаю я, чи малюю — хіба не однаково? Знаєте, оце дивні міркування, аби спонукати мене до праці... Це навіть уже не крайній засіб! Просто я боюся, що згодом скажу собі: якби замість сидіти в майстерні ти подумала про себе, ти, може, й знайшла б...
Je n’ai rien trouvé pour en sortir., alors que je lise ou dessine n’est-ce pas la même chose ? Savez-vous que voilà de singuliers raisonnements pour m’amener à travailler.. Ce n’est même plus un pis-aller ! c’est que je crains qu’après je ne me dise: si au lieu de rester à l’atelier tu avais songé à toi tu aurais peut-être trouvé..
Як вам завгодно! Спосіб, можливо, і є, але я не знаю, що робити.
Ce que vous voudrez ! Il y a peut-être moyen mais je ne sais que faire.
Бачите, це жахливо, але я знов і знов повертаюся до можливості привезти Башкирцева сюди... Ах, авжеж! А знаєте, що він робить?
Voyez-vous c’est atroce mais je reviens toujours à la possibilité d’amener Bashkirtseff ici.. Ah ! bien oui ! Savez-vous ce qu’il fait ?
Він наново лаштує свій дім, щоб нас прийняти. Хай йому грець, я там була, і з мене досить. Мої матусі ні на що не здатні, а я маю ницість зізнатися, що не здатна їх підштовхнути, та й це нічого не дало б. Хоч скільки шукаю — мама сама-одна... ні інтриги, ні союзу; у нас немає нічого, навіть грошей бракує, щоб засліпити.
Il remet sa maison à neuf pour nous recevoir. Nom d’un chien, j’y ai été et cela suffit. Mes mères sont incapables de rien et moi j’ai la bassesse d’avouer que je suis incapable de les pousser et puis cela n’aboutirait pas. J’ai beau chercher, maman toute seule... ni intrigue ni alliance; nous n’avons rien pas même assez d’argent pour éblouir.
Ах, якби ж ми були нікому невідомі! Мене ятрить те, що були люди, які вибилися, не маючи нічого, а я з соромом визнаю, що не маю ні їхньої вправності, ні їхнього генія, — я не можу відмовити собі в цьому генії, звідси гнів1 і марні, виснажливі пошуки. Ніцца нас занапастила. Знаходиш саме тоді, коли облишаєш шукати. Хай там як, малярство не може мені зашкодити... Просто мені геть ніхто не допомагає!..
Ah ! si nous étions inconnus ! Ce qui me tracasse c’est qu’il y a eu des gens qui sont arrivés avec rien et j’ai honte d’avouer que je n’ai pas leur habilité ni leur génie, je ne puis me refuser ce génie, inde ira et recherches inutiles et énervantes. Nice nous a tués. C’est au moment où l’on renonce à chercher qu’on trouve. De toutes façons la peinture ne peut me nuire... C’est que je ne suis pas du tout secondée !..
Навпаки. Ну ж бо, янголе мій, вигадуй собі виправдання, щоб приховати брак розуму.
Au contraire. Va, mon ange donne-toi des excuses pour cacher ton manque d’intelligence.
Узятися розʼїжджати довкола озера, гасати по театрах? Це приверне до нас кількох чоловіків і нескінченні муки самолюбства! Для цього потрібно, щоб родина повернулася з Ніцци. Що мене бентежить, то це ті історії, які чуєш: «Отож із тіткою, чи з дочкою, чи з матірʼю вона взялася і т. д., і т. д. і доскочила того, що їх кінець кінцем стали приймати в... і т. д., і т. д.» Романи! Дурниці. Ох, бачите!!!! Я пишу, думаю, вигадую, мрію! А потім спиняюся — і все та сама тиша, та сама самотність, та сама кімната. Нерухомість меблів видається мені викликом, насмішкою!
Nous mettre à faire le tour du lac, à courir les théâtres ? Cela nous attirera quelques hommes et des tourments d’amour-propre sans fin ! Il faut pour cela le retour de la famille de Nice. Ce qui me trouble ce sont ces histoires qu’on entend: Alors avec sa tante ou avec sa fille ou avec sa mère, elle se mit à etc. etc. et fit tant qu’elles finirent pas être reçues de... etc. etc. Romans ! Chanson. Oh ! voyez-vous !!!! J’écris, je pense, j’invente, je songe ! Et puis je m’arrête et c’est toujours le même silence, la même solitude, la même chambre. L’immobilité des meubles me semble comme une provocation, une moquerie !
Я ось бʼюся в цьому жахітті, поки інші живуть!!
Je suis là à me débattre dans ce cauchemar pendant que les autres vivent !!!
Слава? Та до біса ту славу. Я вийду заміж за першого-ліпшого, аби лиш жити, як усі... Навіщо відкладати цю розвʼязку? Чого я чекаю? За два тижні пані Ґавіні видасть мене за віконта чи маркіза, який матиме шість тисяч ренти й водитиме мене повсюди. Ох, варто мені тільки відмовитися від малярства — і поле відкривається широке. Тоді... треба їхати до Італії і там одружитися. Тільки не в Росії, куплений росіянин був би річчю жахливою.
La gloire ? Zut la gloire. Je vais me marier à n’importe quel sujet pour vivre comme tout le monde... A quoi bon retarder ce dénouement ? Qu’est-ce que j’attends. Dans quinze jours Mme Gavini me mariera avec un vicomte ou un marquis qui aura 6.000 de rente et qui me conduira partout. Oh ! du moment que je supprime la peinture le champs est vaste. Alors... il faut aller en Italie et se marier là. Pas en Russie, un Russe acheté serait chose affreuse.
Зрештою, у Росії я б легко вийшла заміж, надто в провінції, та не така я дурна. У Петербурзі? Що ж, якби батько захотів, він, можливо, влаштував би нам там зиму; так, заради цього він запросить нас у село, наобіцявши все на світі, а потім, через те пекельне віроломство, таке йому звичне, скаже: я ж думав, що це задля того, аби жити в мирі, в родині, з твоїм батьком. Або ж він запропонує мені прийнятні партії, але якраз найобразливіші — самою своєю посередністю. В Італії спокушати долю, на вулиці? Чому б тоді не в Іспанії? Одне слово, маючи цю квартиру і віллу, кинутися мандрувати й розоритися.
D’ailleurs en Russie je me marierais facilement surtout en province mais pas si bête moi. A Pétersbourg ? Eh bien si mon père voulait il pourrait peut-être nous y faire passer un hiver; oui, pour cela il nous invitera à la campagne en promettant tout et après par un retour infernal à lui familier il dira: j’ai cru que c’était pour vivre en paix, en famille, avec ton père. Ou bien il me proposera des partis sortables, mais qui sont les plus outrageants à cause de leur médiocrité même. En Italie risquer la chance, dans la rue ? Pourquoi pas en Espagne ? Bef ayant cet appartement et la villa se mettre à voyager et nous ruiner.
Отож за рік термін оренди добіжить кінця, і тоді ми вирушимо мандрувати, щоб знайти мені чоловіка — спосіб із цього вибратися, хочу я сказати. Гм... А слава й малярство? Сьогодні ввечері це для мене китайська грамота.
Dans un an alors, le bail sera fini, alors nous voyagerons pour me chercher un mari, un moyen d’en sortir, veux-je dire. Hum... Et la gloire et la peinture ? Ce soir c’est du chinois pour moi.
У Петербурзі є Анічкови та пані Антонська. Це дасть мені змогу показатися — в Опері й навіть на якомусь великому балу... а Італія, а Мистецтво?
A Pétersourg il y a les Anitchkoff et Mme Antonsky. Cela me fera des moyens de me montrer, à l’Opéra et même à un grand bal quelconque... et l’Italie et l’Art ?
Годі дурниць. Ох, яка ж я очманіла.
Pas de bêtises. Oh ! je suis si hébétée.
Наступної зими, отже, до Петербурга... Я не думаю, що люблю своє мистецтво. Це був засіб, я його кидаю... Справді? Ох, сама не знаю... Чи дам я собі рік? Стільки, скільки триває оренда. Бути чи не бути2?
L’hiver prochain à Pétersourg alors.. Je ne crois pas que j’aime mon art. C’était un moyen, je labandonne... Vraiment ? Oh ! je n’en sais rien.. Vais-je me donner un an ? La durée du bail. To be or not to be ?
Року замало... За рік буде видно, чи варто продовжувати...
Un an n’est pas assez.. Au bout d’un an on verra s’il faut continuer...
Але в Італії, якщо я більше не малюватиму, я чутиму про дівчат-художниць, і я лютуватиму й жалкуватиму, а потім щоразу, коли в Неаполі чи в Петербурзі вихвалятимуть чийсь талант, як я це слухатиму? А ще.
Mais en Italie si je ne peins plus, j’entendrai parler de jeunes filles artistes, cela me fera rager et regretter et puis chaque fois qu’à Naples ou à Pétersbourg on vantera le talent de quelqu’un comment l’entendrai-je ? Et puis.
Усе це трималося б на моїй вроді? А якщо мені не вдасться? Бо мало подобатися — треба домогтися саме того чоловіка, якого хочеш.
Tout cela serait basé sur ma beauté ? Et si je ne réussis pas ? Car il ne suffit pas de plaire, il faut faire à un homme voulu.
Раз уже Мистецтво відкинуте і я припускаю можливість виходити у світ або навіть можливість подобатися на вулиці чи в театрі... я геть розгублююся.
Du moment., que l’Art est écarté et que j’admets la possibilité d’aller dans le monde ou même la possibilité de plaire dans la rue ou au théâtre... Je m’y perds.
Іду спати... Цей Петербург і справді мені усміхається... я там розбагатію... Що ж, у двадцять один рік я не буду надто стара. У Парижі годі сподіватися на багатих чоловіків, а щодо бідних — Італія зручніша. Повертаєшся, маєш салон, маєш...
Je vais me coucher... Ce Pétersbourg me sourit vraiment.. j’y fera fortune... Eh bien à vingt-et-un ans je ne serai pas trop vieille. A Paris il ne faut rien espérer en fait de maris riches quand aux pauvres l’Italie est plus commode. On revient, on a un salon, on a...
Примітки
В оригіналі латиною: «inde ira» (Ювенал, «Сатири»); учений/іронічний зворот. ↩
В оригіналі англійською: «To be or not to be» (з «Гамлета» Шекспіра). ↩