❦
Пʼятниця, 21 лютого 1879
Vendredi 21 février 1879
Ну ось! Я в Ніцці! Мені закортіло скупатися в повітрі, залитися світлом і почути шум хвиль. Чи любите ви море? Я від нього шаленію; лише в Римі я про нього забуваю... майже.
Eh bien ! Je suis à Nice ! J’ai voulu prendre un bain d’air, m’inonder de lumière et entendre le bruit des vagues. Aimez-vous la mer ? Moi, j’en suis folle; il n’y a qu’à Rome où je l’oublie... presque.
Я їхала з Полем... нас приймали за чоловіка й дружину, що ображало мене до краю. Оскільки наша вілла здана в найми, ми зупиняємося в готелі «дю Парк» — колишній віллі Аква-Віва, де ми жили вісім років тому. Вісім років! Я вирушила в подорож для розваги, а приїжджаю в розпал клопотів. Мені навіть не приготували кімнати, потім сперечаються про ціну, шукають способів, як би втиснути нас трьох в одну кімнату.
J’ai voyagé avec Paul... on nous prenait pour le mari et la femme, ce qui me froissait au suprême degré. Comme notre villa est louée nous allons à l’Hôtel du Parc, l’ancienne villa d’Acqua Viva que nous habitions il y a de cela huit ans. Huit ans ! Je fais un voyage de plaisir et j’arrive au milieu de tracasseries. On ne m’a seulement pas préparé une chambre puis on en discute le prix, on essaye de trouver des combinaisons pour camper trois, dans la même pièce.
Словом, ціла купа дратівливих дрібниць, дурниць і нарікань, на які мама велика майстриня. Не описуватиму їх вам — досить того, що доводиться їх терпіти! Зрештою ми йдемо вечеряти до «London House». Антуан, метрдотель, приходить засвідчити мені свою шану, дами за стійкою теж, а потім усі візники усміхаються й вітаються, і той, якого ми беремо, хвалить мій високий зріст — він знає мене «ось такою». А ще один пропонує свої послуги, вигукуючи, що служив у пані Романової. Потім мої друзі з вулиці де Франс. Це дуже мило, і всі ці славні люди мене потішили.
Bref un tas d’énervements et de stupidités et de lamentations dont maman a la spécialité. Je ne vais pas vous les décrire, c’est bien assez d’avoir à les supporter ! Enfin nous allons dîner au London House. Antoine le maître d’hôtel vient me présenter ses hommages, les dames du comptoir aussi et puis tous les fiacres sourient et saluent et celui que nous prenons me fait compliment de ma grande taille, il me connaît « comme ça ». Et puis un autre qui offre ses services en criant qu’il a servi Mme Romanoff. Puis mes amis de la rue de France. C’est très gentil et tous ces braves gens m’ont fait plaisir.
А оскільки частина мого розуму завжди витає в хмарах, я згадую, що я ні француженка, ні чоловік і що виборці мені ні до чого.
Et comme j’ai toujours une partie de l’esprit dans les nuages je me rappelle que je ne suis ni Française ni homme et que je n’ai pas besoin d’électeurs.
Діна вульгарна, як завжди, і всі такі міщани... це підрізає мені крила, але ніч прекрасна, і я аж до десятої вечора втікаю сама-самісінька, іду блукати берегом моря й співати під акомпанемент хвиль.
Dina est vulgaire comme d’habitude et tout le monde est bourgeois... cela me coupe les ailes mais la nuit est belle et je m’échappe toute seule jusqu’à dix heures du soir, je vais rôder au bord de la mer et chanter avec accompagnement de vagues.
Немає ні живої душі, і так гарно, надто після Парижа. Париж!
Il n’y a pas une âme vivante et il fait bien beau après Paris surtout. Paris !
Але я приїхала сюди послухати Патті, яка співає завтра — лише один-єдиний раз.
Mais je suis venue ici pour entendre la Patti qui chante demain, une seule fois en tout.
Але ж вам відомо, як мені щастить. Діва нездужає, Оперу перенесено на понеділок, а в неділю я мушу їхати, щоб у понеділок бути в Парижі й брати участь у конкурсі. Не братиму. Було б надто безглуздо витримати двадцять чотири години залізниці — і все марно.
Mais vous savez que j’ai du bonheur. La diva est indisposée et l’Opéra remis à lundi et dimanche je dois partir pour être lundi à Paris et faire le concours. Je ne le ferai pas. Il serait trop bête d’avoir subi vingt-quatre heures de chemin de fer et en vain.
Дорогою я сиділа поруч із якимось військовим, а оскільки я щойно прочитала Дюмову «Історію про піхотинця, якого зʼїв крокодил», то не могла дивитися на цього чоловʼягу без сміху.
En route j’étais à côté d’un militaire et comme je venais de lire « L’histoire du pioupiou mangé par un crocodile » de Dumas, je ne pouvais pas regarder le bonhomme sans rire.
Я мушу забрати матір до Парижа. Чи не вигадали, бува, що вона усамітнилася тут, посварившись зі мною?
Il faut que j’emmène ma mère à Paris. N’a-t-on pas inventé qu’elle s’est retirée ici s’étant brouillée avec moi ?
Я хотіла б побачити Ґотьє. Ґотьє — це щось чудове, на нього варто подивитися. З нього можна було б зробити вищу істоту, якби вдалося вирвати його з провінційного життя впереміш із розпустою, яке тут ведуть.
Je voudrais voir Gautier. Gautier est une chose superbe à voir. On en ferait un être supérieur si on pouvait l’arracher à la vie de province mélangée de dévergondage que l’on mène ici.
Якщо я таки зможу жити, це буде одна з перших речей, які я спробую зробити.
Si je parviens à vivre ce sera une des premières choses que je tâcherai de faire.
Мені кажуть, що він уже не «напіврозхристаний і напівелегантний», яким був. Якщо він став «елегантним» — то дуже шкода.. Вікно відчинене, і я чую дзиґар на вежі бідолашного Джирофли, що нині в Китаї.
On me dit qu’il n’est plus « moitié débraillé et moitié élégant » comme il était. S’il est devenu « élégant » c’est bien dommage.. La fenêtre est ouverte et j’entends l’horloge de la tour de ce pauvre Girofla qui est en Chine.
Там, угорі, там, угорі, на горі.
Là-haut, là-haut, sur la montagne.
Чи бачите ви отой прекрасний замок... А в мене вони лишилися хіба що в Іспанії. Я на третьому поверсі, у готелі...
Vous voyez-bien ce beau castel... Moi, je n’en ai plus qu’en Espagne Je suis au troisième, à l’hôtel...