❦
Субота, 1 лютого 1879
Samedi, 1er février 1879
Можливо, я поїду до Неаполя на два тижні з Полем. Княгиня Ерістова та її сестра Горпінченко зараз там. Я отупіла, очманіла, пропаща; може, це підніме мені настрій. Та навіщо?
J’irai peut-être à Naples, pour quinze jours avec Paul. La princesse Eristoff et sa sœur Gorpintchenko sont là. Je suis hébétée, abrutie, perdue,cela me remontera le moral peut-être. A quoi bon ?
Ах, сьогодні ввечері ми добряче насміялися у «Варʼєте» — Le grand Casimir1, із Леонсом, Бароном, Дюпюї та Селіною Шомон.
Ah ! ce soir nous avons bien ri aux Variétés « Le grand Casimir » avec Léonce, Baron, Dupuy et Céline Chaumont.
Мені завжди трапляються прикрості. Я мріяла й хотіла для нової квартири темну вітальню з чорними драпіровками, книжками тощо тощо, а маю вітальню суцільно в стилі Людовика XV. Біла ліпнина, позолота, лаковані меблі з розписом у стилі Людовика XV, с. 40 атлас блакитний; завіси теж із блакитного атласу, саксонський годинник... Словом, найразючіший контраст... І все це через мою блакитну кімнату з Ніцци, яку довелося використати, та оздоби власника, що їх не стає духу знищити заради оренди на рік. До того ж ця вітальня виходить у велику через величезні двері-аркаду, що майже поєднують їх; такі самі двері ведуть до їдальні й до передпокою, перед яким є якийсь, не знаю, ажурний альков. Якби все це мати, можна було б давати чудові свята. Ах, так. Отже, через цього Людовика XV ця вітальня не моя, це буде друга вітальня, а що в ній стільки портьєр, що здається, ніби стіни оббиті тканиною, та ще моє псише, і різьблені медальйони, і мʼякі крісла, і кушетка, і біле лаковане розписане піаніно... я однаково лишатиму її трохи для себе, музикуватиму там. А потім., з однією великою вітальнею було б замало. Мені лишаються дві великі кімнати й дві маленькі туалетні, кожна з гарним вікном. Як бути? Мені потрібна майстерня, бо хоч я й працюю там, я приношу додому свої картини, свої папки, роблю ескізи, маю анатомічні муляжі, скелет, мольберт, на якому мені трапляється пробувати композиції, і по неділях — словом, мені потрібна майстерня, і я не можу запхати туди свої книжки, і свій письмовий стіл, і добре крісло «Фауст», і килим, бо тоді це вже не буде майстерня, а якщо я захочу зайнятися скульптурою... Ні. Ця майстерня міститься за моєю спальнею, яка сама — поруч із блакитною вітальнею. З цієї спальні... я пишу все це в надії, що мені спаде на думку якась ідея.
Il m’arrive toujours des choses contrariantes. J’ai rêvé et désiré pour le nouvel appartement un salon foncé, avec des draperies noires, des livres etc. etc. et je me trouve en possession d’un salon absolument Louis XV. Stuc blanc, dorures, meubles en laque avec peintures Louis XV, p. 40 satin bleu; rideaux également en satin bleu, pendule de Saxe... Bref le plus saisissant contraste... Tout cela grâce à ma chambre bleue de Nice qu’il a fallu utiliser et les décorations du propriétaire qu’on n’a pas le courage de détruire pour un bail d’un an. D’ailleurs ce salon donne dans le grand par une porte arcade énorme qui les réunit presque; il y a une porte pareille pour la salle à manger et pour l’antichambre qui est précédé par une sorte de je ne sais quelle espèce d’alcove percée à jour. Si on aurait tout cela on pourrait donner de belles fêtes. Ah ! oui. Ainsi grâce à ce Louis XV ce salon n’est pas à moi, ce sera le second salon et comme il y a tant de portières qu’on le croirait tendu et ma psychée et des médaillons sculptés et des fauteuils mous, et une chaise longue et un piano laqué blanc et peint... je le garderai toujours un peu pour moi, j’y ferai de la musique. Et puis., avec un seul grand salon on n’aurait pas eu assez. Il me reste deux grandes pièces et deux petits cabinets de toilette avec une belle fenêtre chacun. Comment faire ? Il me faut un atelier, car bien que je travaille là-bas, je rapporte mes peintures, mes cartons, je fais des croquis, j’ai des écorchés, un squelette, un chevalet sur lequel il m’arrive d’essayer des compositions et le dimanche, bref, il me faut un atelier et je ne puis y fourrer mes livres et mon bureau et un bon fauteuil Faust et un tapis car alors ce ne sera plus un atelier et si je veux faire de la sculpture... Non. Cet atelier se trouve derrière ma chambre à coucher qui se trouve elle, à côté du salon bleu. De cette chambre... j’écris tout cela dans l’espérance qu’il me viendra une idée.
Ну ось, я щойно прочитала в Дюма (Un cas de rupture2) теорії про ноги. Він теж їх обожнює, та ще й як! Біжу до ліжка, щоб переконатися, що ноги в мене пристойні.
Bon, voilà que je viens de lire dans Dumas (Un cas de rupture) des théories sur les pieds. Lui assi les adore et comment encore ! Je cours me coucher pour m’assurer que j’ai des pieds convenables.
Завтра вибори в Кондомі... я вже збиралася звернутися до Бога з палкою молитвою, щоб Він улаштував провал чоловікові Акар, але.... Ах, ну так, але! Це по-дурному, та я не наважилася молитися про лихе.. Невже я добра? А потім я сказала собі, що коли молитимуся, аби заподіяти зло своїм ближнім, то молитов, які я підноситиму за себе, вже не буде вислухано.
C’est demain l’élection de Comdom... j’allais adresser à Dieu une fervente prière pour qu’il fasse faire four au mari d’Acard mais.... Ah ! oui mais ! c’est bête, mais je n’ai pas osé prier pour le mal.. Serais-je bonne ? Et puis je me suis dit que si je prie pour faire du mal à mes semblables les prières que j’adresserai pour moi ne seront plus exaucées.
А проте я певна... іноді отак буваєш у чомусь упевнена, і рідко помиляєшся, — і я певна, що якби я попросила про це сьогодні ввечері... пан доктор Ланнелонг був би депутатом від Кондома.
Et pourtant je suis sûre... quelquefois comme cela on est sûre d’une chose et il est rare qu’on se trompe, et je suis sûre que si j’avais demandé cela ce soir... M. le Dr Lannelongue serait député de Condom.
Уже два дні Греві — президент Республіки, а Ґамбетта — голова палати... ні, не те... Не вперше мені трапляється з принципу не просити в Бога того, чого я шалено бажаю... Дуже цікаво.
Depuis deux jours Grévy est Président de la République et Gambetta président de la chambre... non ce n’est pas cela... Ce n’est pas la première fois qu’il m’arrive de ne pas demander à Dieu une chose que je désire follement par principe... C’est bien curieux.
Примітки
Le grand Casimir — «Великий Казимир», оперета-буф Шарля Лекока (театр «Варʼєте», 1879). ↩
Un cas de rupture — «Випадок розриву», оповідання Дюма-сина; українського перекладу немає. ↩