Щоденник Марії Башкирцевої
CZENUKFR

Четвер, 30 січня 1879

Сьогодні за вечерею ми говорили про прийоми, про вихід у світ... Поль умовляє мене вийти заміж, а я відповідаю йому, що мої матусі чекають, коли якась пригода, така ж мальовнича, як і несподівана, зведе мене з принцом, — на що тітка цілком серйозно, з найповнішою щирістю та переконаністю відказує, що це найімовірніша річ у світі.
Отже, кажу я, мій фіакр зривається й чіпляє якийсь екіпаж на бульварах, з нього виходить чоловік, рятує мене чи відвозить до «Кафе Ріш»; принц завмирає в захваті перед моїм утомленим обличчям, моїм заплямованим фарбою жабо, моїми чорними пальцями — і ось вам чоловік! А мені відповідають, що таке цілком може статися; ба більше: побачивши, що їх так влучно вгадано, вони лише дужче вірять у ці мрії!
Знаєте, скільки мені років? Двадцять, скажете ви, ви в це вірите, я теж у це вірила.
Мені всі тридцять п'ять, друзі мої, і кажучи «тридцять п'ять», я ще й добра до себе.