Понеділок, 27 січня 1879

Я молода, я свіжа — і я похована!
Мені нічого не лишається, як померти. Хто прийде по мене в нашій самотності, кого ми бачимо, хто бачить мене? Ніхто. Я шість разів сідаю в карету й шість разів виходжу з неї, закутана й під вуаллю, а тоді., оце й усе.
Люди, які бачили мене чотири роки тому, у шістнадцять, коли я виглядала на вісімнадцять, і не бачили відтоді вже два роки, рахують не так, як я! Померти, не поживши. У відчаї та зів'яла...