Четвер, 23 січня 1879

Я заходила до Музе — усе через ту суботу. Мала прикрість слухати, як ця стара дурепа розводиться про виховання, манери тощо й радить мені дбати про почерк, не лишати чорнильних плям, а тоді ще й повчає, як належить улаштовувати свій салон, ким себе оточувати, і насамкінець критикує наших знайомих.
Сама ти дурна й марнославна баба, стара тварюко!
Нарешті ми у себе, на авеню Монтень, 34. Тут ледь є на чому сісти. Я буду в постійному роздратуванні, доки все остаточно не вмеблюють.. Так холодно й стільки снігу, що я лишилася вдома.
Поль повернувся з Ніцци. У Ніцці сила-силенна люду, Маркуар і Лардереї, який не одружився; він гуляє з кокотками, і одна з них, переодягнена хлопцем, супроводжувала його до Флоренції, куди він їхав провідати свою наречену.
Ось вам справжня гнилизна. Прошу вибачення за вислів, та саме він пасує цьому колишньому ідеалові.