❦
Середа, 22 січня 1879
Я погодилася повечеряти в Музе за умови, що піду о восьмій і буду єдиною запрошеною разом із тіткою.
J'ai consenti à dîner chez Mouzay à la condition de m'en aller à huit heures et d'être seule invitée avec ma tante.
Аж ніяк! Повно гостей!
Pas du tout ! Du monde !
Мені прикро, я ламаюся; мої кассаньяківські манери роблять мене старою — там були дві дівчини, дев'ятнадцяти й двадцяти двох років, які мені сказали: «Ви ж найстарша, починайте».
Je suis ennuyée, je pose; mes airs Cassagnac me font vieille, il y avait là deux jeunes filles de dix-neuf à vingt-deux ans qui m'ont dit : vous qui êtes la plus âgée, commencez.
І справді, зачесана я була як поважна дама, а під очима залягли тіні.
C'est vrai j'étais coiffée comme une dame, j'avais les yeux cernés.
Та й яка різниця — я негарна й зів'яла. Воно й не дивно, врешті-решт. Не треба було так нападатися на панну Акар. Я пропаща, я хочу померти.
Et puis qu'importe, je suis laide et fanée. Ça n'est pas étonnant après tout. Il ne fallait pas tant crier contre Mlle Acard. Je suis perdue, je veux mourir.