❦
Четвер, 16 січня 1879
Jeudi, 16 janvier 1879
За винятком кількох, вечірні учениці не ті самі, що денні. Мене дуже вітали. А все ж то була приємна хвилина... ходіть по свою медаль.
Sauf quelques unes, les élèves du soir ne sont pas les mêmes que le jour. On m’a beaucoup félicitée. Ça a été un bon moment tout de même... venez chercher votre médaille.
Того вечора в Музе я зобразила Кассаньяка й поважним, лагідним тоном сказала, показуючи цю медаль: «Це означає чимало мужності, пані!» І справді, вона означає дванадцять місяців праці.
L’autre soir chez Mouzay je fis Cassagnac et d’un ton grave et doux je dis en montrant cette médaille: Cela représente bien du courage, Madame ! En effet cela représente douze mois de travail.
Якщо не рахувати страху, який охопив мене після моєї скаліґерівської та королівської зустрічі в Неаполі (для читачів «Пеї» — з королем Італії), то найсильніше відчуття мого життя — те, яке викликало в мене сьогодні читання «Чоловіка-жінки». Моє захоплення Дюма на якусь мить змусило мене повірити в любов, у пристрасть, у шаленство до цього чоловіка, якому майже пʼятдесят пʼять років і якого я ніколи не бачила. Я зрозуміла Беттіну й Ґете.
Avec la peur que j’eus après ma rencontre scaligere et royale de Naples (pour les lecteurs du « Pays »: avec le roi d’Italie), la sensation la plus violente de ma vie est celle que m’a causée aujourd’hui la lecture de « l’Homme-femme ». L’admiration que j’éprouvais pour Dumas me fit croire pendant quelque instant à de l’amour, à de la passion, à du délire pour cet homme de près de cinqunte-cinq ans et que je n’ai jamais vu. J’ai compris Bettina et Goethe.