❦
Неділя, 5 січня 1879
Dimanche, 5 janvier 1879
Ми виїхали з квартири і живемо у двох кімнатах на третьому поверсі, над антресолями, які ми займали до квартири на авеню де лʼАльма, тобто на Єлисейських Полях, 71. Мине пʼятнадцять чи двадцять днів, поки буде готова наша квартира на авеню Монтень.
Nous avons quitté notre appartement et nous logeons dans deux chambres au troisième étage au-dessus de l’entresol que nous occupions avant l’appartement de l’avenue de l’Alma, c’est-à-dire au 71 des Champs-Elysées. Il faut quinze ou vingt jours avant que notre appartement de l’avenue Montaigne soit prêt.
Завтра Різдво за старим стилем; відкриваю Євангеліє навмання, щоб дізнатися, що мене чекає: …світло життя (3 Івана, VIII)1… На цьому й зупиняюся. Покладу під подушку гребінець.
C’est demain la Noël russe, je vais ouvrir au hasard l’Evangile pour voir ce qui m’arrivera: .. la luce della vita (3 Giovani VIII).. Je m’en tiens là. Je mettrai un peigne sous l’oreiller.
Я вже збиралася поскаржитися, але згадала про свій план [на крайній випадок — вийти заміж за бідного, але зручного італійського князя (див. запис від 29.12.1878)]. А все ж дійти до такого — це вже занадто, погодьтеся. О! хоч би що казали, такого ще не бувало, щоб мріяти, нікого не бачачи! Це смерть. Хіба я в цьому винна...
J’allais me plaindre, mais je me suis souvenue de mon arrangement [Comme pis aller, épouser un prince italien pauvre mais commode (voir le 29.12 1878),. Tout de même, en être réduite là, c’est raide vous en conviendrez. Oh ! quoi qu’on dise cela ne s’est jamais vu qu’on rêve sans voir personne ! C’est la mort. Est-ce ma faute...
Отак і минають місяці, а мені ніхто не виявляє ні найменшої уваги. Не їхня в тому вина, цих бідолашних чоловіків. Я живу, як росіянка Середньовіччя. О! Послухайте, часом уся моя філософія кудись зникає, усі мої плани, навіть стаття 140, блякнуть, і я обурена, зневірена, мертва.
De cette manière il se passe des mois sans que je reçoive un seul hommage. Ce n’est pas leur faute à ces pauvres hommes. Je vis comme une Russe du Moyen Age. Oh ! écoutez par moments toute ma philosophie s’en va, tous mes arrangements, l’article 140 même, pâlissent et je suis révoltée, découragée, morte.
Бути так близько від усього, в самому осерді елегантності, мистецтва, розуму, товариства, і… лишатися осторонь!!
Etre tout près de tout, au centre de l’élégance, des arts, de l’esprit, du monde, et... n’être qu’à côté !!
Примітки
В оригіналі італійською: «la luce della vita» (3 Giovani VIII) — «світло життя» (Євангеліє від Івана, 8:12), з італійського Євангелія. Напередодні російського Різдва Марі розгортає його навмання, щоб дізнатися свою долю. ↩