❦
Понеділок, 30 грудня 1878
Lundi, 30 décembre 1878
Я знову взялася до роботи.
J’ai repris mon travail.
Антуан Ґавіні обідав у нас; вони з Полем гульбанять у Латинському кварталі. Цей молодий Антуан щойно став адвокатом і тепер виступатиме в суді задарма, поки не досягне потрібного віку, щоб нарешті виставити свою кандидатуру. Це невисокий брюнет двадцяти двох років, розумний і добре вихований, але схожий на худого сича.
Antoine Gavini a dîné chez nous, ils cascadent avec Paul dans le quartier latin. Ce jeune Antoine vient de passer avocat, puis va plaider pour rien jusqu’à ce qu’il ait l’âge et enfin poser sa candidature. C’est un petit brun de vingt-deux ans, intelligent et bien élevé mais il ressemble à un hibou maigre.
Говорили про подорож на Корсику, яку ми мали зробити два роки тому, щоб купити мені двох маленьких коней; і молодик пропонує мені їх зі свого маєтку. Ось гарний подарунок, і я приймаю його цілком природно, — гадаю, тут не без його тітки.
On parlait du voyage que nous devions faire en Corse il y a deux ans pour m’acheter deux petits chevaux; et le jeune homme m’en offre de sa propriété. Voilà un gentil cadeau que j’accepte tout naturellement, ça vient un peu de sa tante je crois.
— Антуан проведе вас, — сказала вона мені якось, — розумієте, треба до цього звикнути, адже так буватиме часто. Антуан мені як син; і якби в мене був син, ви цілком могли б виходити з ним, чи не так?
— Antoine vous reconduira, me dit-elle un jour, vous comprenez il faut s’y habituer puisque ça va arriver souvent. Antoine est comme mon fils, et si j’avais un fils vous pourriez parfaitement sortir avec lui, n’est-ce pas ?
Вона мчить, мчить; вона ніколи не зупиняється: висловлює співчуття з приводу покійника, вітає молодого, вклоняється праворуч, ліворуч, швидко повертається — справжня залізниця.
Elle va, elle va; elle n’arrête jamais, plaint un mort, félicite un marié, salue à droite, à gauche, vite revient et c’est un vrai chemin de fer.