❦
Вівторок, 24 грудня 1878
Mardi, 24 décembre 1878
Мадам Ґавіні запрошує мене до Комеді-Франсез, але Надіна їде сьогодні ввечері.
Madame Gavini m’invite à aller au Français mais Nadine part ce soir.
Приходить Чернишов — старий серцеїд, — і саме при ньому приносять записку, в якій Башкирцев запитує, чи Мадам бажає його прийняти. Серцеїд радить відповісти чемно, до чого, втім, і так були схильні.
Tchernicheff, le vieil irrésistible vient et c’est devant lui qu’on apporte un billet dans lequel Bashkirtseff demande si Madame veut le recevoir. L’irrésistible conseille de répondre poliment, ce à quoi on était disposée d’ailleurs.
Так що, повертаючись, я застаю його тут. Він у Парижі з Капітаном — ви памʼятаєте цього доброго типа з Гавронців? Ми вечеряємо в родинному колі. Зважаючи на благання Поля, я поводжуся пристойно — ледь-ледь. Якби не Поль, я б навіть не привіталася з цим чоловіком. Він веде з мамою примирливі розмови, — завжди одне й те саме, а потім усе псує. Знаєте, з ним неможливо жити, хіба що бути актрисою на сталій платні, «щоб його розважати», як та жінка, що живе з ним.
De sorte qu’en rentrant je le trouve ici. Il est à Paris avec Kapitan, vous vous souvenez ce bon type de Gavronzi ? Nous dînons en famille. Eu égard aux supplications de Paul je suis convenable, tout juste. Sans Paul je ne saluerais même pas cet homme. Il tient des propos de conciliation à maman, c’est toujours la même chose et puis il gâte tout. Vous savez, il est impossible de vivre avec lui à moins d’être une actrice recevant des appointements fixes « pour l’amuser » comme la femme qui vit avec lui.
Неймовірно, до якої міри ця людина лиха й дитинна: він лютував, що Поль мав гарне хутро звідси; він не мав змоги покепкувати з нашої «щедрості». Поль ніколи не говорить про нього погано, але вчора, в хвилину роздратування, зізнався, що причиною його гніву був комір його пальта, — він добре знає і його, і його напади гніву. Я вважаю його нездатним раптом утнути будь-що, але він убиває людей уколами шпильок, і це тим огидніше, що він дотепний і вміє поводитися.
Il est incroyable à quel point cet homme est méchant et puéril, il était furieux que Paul eût de belles fourrures venant d’ici; il n’a pas pu se moquer de notre « générosité ». Paul n’en dit jamais de mal mais hier dans un moment d’exaspération il a avoué que c’est le col de son paletot qui était la cause de sa colère, il le connaît bien et ses colères aussi. Je le crois incapable de faire, subitement quoique ça soit mais il assassine les gens à coups d’épingles, ce qui est d’autant plus odieux qu’il a de l’esprit et sait se conduire.
Він жахливо підозріливий і деспотичний — аж до того, що сам собі дошкуляє, аби лиш дошкулити іншим. Він має вигляд розлюченої людини, і якби він не був таким завжди, цей настрій можна було б приписати романтичним причинам — коханню, яке він, за його словами, носить у серці до моєї матері. Але я все-таки думаю, що в розриві чималу роль відіграла рідня. Моя мати сама ніколи б до такого не додумалася, я переконана.
Il est affreusement soupçonneux et despote au point de s’embêter lui-même pourvu de contrarier les autres. Il a l’air d’un homme exaspéré et s’il n’avait pas été toujours tel on attribuerait cette disposition à des causes romanesques, à l’amour qu’il prétend porter dans son cœur pour ma mère. Je crois tout de même que les parents ont été pour beaucoup dans la séparation. Ma mère ne l’aurait jamais inventée toute seule, j’en suis convaincue.
— Ви так любите свою доньку, вона — мій портрет; чому ж ви мене ненавидите?
- Vous aimez tant votre fille, elle est mon portrait; pourquoi me détestez-vous ?
— Я хвора й застара для вашого характеру. Ви звикли до молодої жінки, яка виконує всі ваші примхи, кориться всім вашим дивацтвам. А в мене свої примхи, свої дивацтва, свої звички; я розпещена, я вже не можу бути покірною, зручною, веселою. Утім...
- Je suis malade et vieille pour votre caractère. Vous êes habitué à une femme jeune qui fait tous vos caprices, se plie à toutes vos manies. Moi, j’ai mes caprices, mes manies, mes habitudes; je suis gâtée, je ne puis plus être soumise, commode, amusante. D’ailleurs...
Ах! так, утім: якби він зробив бодай щось для мене, мати була б найкращою з дружин... Але це стара пісня. Він нудьгує і хотів би мати нас там, у селі.
Ah ! oui, d’ailleurs s’il avait fait quoi que ce soit pour moi ma mère serait la meilleure des épouses... Mais c’est sujet connu. Il s’ennuie et il voudrait nous avoir là-bas à la campagne.
Я — в Росії, в селі. О Ґамбетто!
Moi, en Russie, à la campagne. O Gambetta !
Днями... я передражнювала у Жюліана версальських героїв.
L’autre jour... j’imitais les héros de Versailles à Julian.
Знаєте, у мене є шанувальник. Якийсь угорець, що має двох досить гарних коней і дивиться на мене та ходить за мною всюди. Сьогодні ввечері він зустрів нас у Кляйна, де я купувала гаманці. Він питав у всіх прикажчиків, хто я, ішов за нами аж до каси, де я заплатила, не звелівши нічого надіслати й не давши адреси.
Vous savez que j’ai un adorateur. Une sorte de Hongrois qui a deux chevaux assez beaux et qui me regarde et me suit partout. Ce soir il nous a rencontrées chez Klein où j’achetais des portefeuilles. Il a demandé qui j’étais à tous les commis, nous a suivies jusqu’à la caisse où j’ai payé sans dire d’envoyer quoique ce soit et sans donner l’adresse.
Це нагадує мені Італію.
Cela me rappelle l’Italie.
Провівши Надіну на вокзал, ми пішли до Сіродена, де я вибрала бонбоньєрку для Ґавіні. Тоді пан Башкирцев попросив маму вибрати й собі, і ця непослідовна жінка розгубилася й вибрала якусь дурничку за одинадцять франків.
Après avoir reconduit Nadine à la gare nous sommes allés chez Siraudin où j’ai choisi une bonbonnière pour la Gavini. Alors M. Bashkirtseff a prié maman de s’en choisir une et cette femme incohérente est restée interdite et choisit une bêtise de onze francs.
— О! я, — кажу я, — не знаю, як так виходить, але речі, які я вибираю, завжди виявляються дорогими.
-Oh ! moi, dis-je, je ne sais comment cela se fait mais les choses que je choisis se trouvent toujours des choses chères.
Він дарує мені вишиту коробку з білого атласу за 350 франків.
Il m’offre une boîte de satin blanc, brodée, de 350 francs.
Це дурне, але все-таки щось. Грошей я б не взяла, а що пристойного можна дістати в подарунок за таку ціну, крім віяла чи бонбоньєрки? Бонбоньєрка — найнепотрібніша з речей, тому я її й приймаю
C’est bête, mais c’est toujours ça. Je ne prendrais pas d’argent et que peut-on avoir de convenable comme cadeau pour ce prix, si ce n’est un éventail ou une bonbonnière. La bonbonnière est le plus inutile des objets, c’est pour cela que j’accepte
Утім, я вдала, ніби нічого не знаю і вірю, що це для мами.
D’ailleurs j’ai fait semblant d’ignorer et de croire que c’est pour maman.
Потім ми з Діною несемо кілька маленьких подарунків Музе. До цих жінок я ходжу тільки поговорити, виголошувати промови; я так постаралася, що де Дайєнс запропонувала розписати мені великий каміновий екран. Вона дуже гарно робить ці маленькі розписи віял. І цей великий екран добре стоятиме перед каміном. Він коштував мені коробки для рукавичок за 20 франків: я подарувала коробку і захоплювалася її екраном, тим, який вона щойно закінчила.
Ensuite Dina et moi allons porter quelques petits cadeaux aux Mouzay. chez ces femmes-là je n’y vais que pour causer, pour prononcer des allocutions; J’ai tellement fait que de Daillens m’a offert de me peindre sur grand écran. Elle fait très joliment ces petites peintures d’éventails. Et ce grand écran fera bien devant la cheminée. Il m’a coûté une boîte à gants de 20 francs, j’ai donné la boîte et me suis extasiée sur son écran, celui qu’elle vient de finir.
Повертаюся і знову застаю батька. Вони ходили разом до театру: тітка, Поль, мама, її чоловік і Капітан. Капітан править за блазня, його величають «мій княже», що дивує білетерок, консьєржів тощо тощо.
Je rentre et je trouve de nouveau mon père. Ils étaient allés au théâtre ensemble, ma tante, Paul, maman, son époux et Kapitan. Ce dernier sert de Bouffon, on l’appelle mon prince ce qui ébahit les ouvreuses, concierges etc. etc.
Я вже не памʼятаю, що мала розповісти про Берту чи її чоловіка, які обідали тут у неділю. Ми втрьох наговорили купу дурниць... я забуваю, отже, це не важливо.
Je ne sais plus ce que j’avais à raconter de Berthe ou de son mari qui ont dîné ici dimanche. Nous avons dit beaucoup de bêtises à nous trois... j’oublie ce n’est donc pas important.
Тепер у мене є зошит, куди я записую листи, які мені хотілося б написати, і думки... ну, речі, яких я не думаю... не знаю, як сказати, — речі на кшталт моїх міркувань про Антонеллі тощо. Прикро те, що хто це читатиме, той сприйме це не як варіації, а повірить, що все це було насправді. Ні, присягаюся вам, і не тому, що це минуло, — але присягаюся вам, я не думала того, що писала. Це були просто... як сказати? Свого роду романи, які я вигадувала, перебільшуючи... його кохання передалося мені, а потім я марила, піддаючись мимоволі, паморочачи собі голову, — так, це правильне слово.
Maintenant j’ai un cahier où j’écris les lettres que j’aurais envie d’écrire et les idées... les choses que je ne pense pas enfin... je ne sais comment dire, des choses dans le genre de mes dissertations sur les Antonelli etc. Ce qui est embêtant c’est qu’en le lisant on ne le prendra pas pour des variations mais on croira que c’est arrivé. Non je vous jure, ce n’est pas parce que c’est passé, mais je vous le jure je ne pensais pas ce que j’écrivais. C’était simplement des... comment dire ? Des sortes de romans que je fabriquais en exagérant... son amour avait déteint sur moi et puis je divaguais me laissant aller malgré moi, me montant la tète, oui c’est le mot vrai.
Я паморочила собі голову.
Je me montais la tête.
Я хочу побачити Олександра.... Дюма.
Je veux voir Alexandre.... Dumas.
Я надіслала букет Фіо. Тоді вона мені напише, я відповім. Вона знову напише, тоді я попрошу в неї листа до пані де Лессепс. Там я побачу розумне товариство. На той час ми вже облаштуємося.
J’ai envoyé un bouquet à Fio. Elle m’écrira alors, je répondrai. Ellle récrira alors je lui demanderai une lettre pour Mme de Lesseps. Là je verrai le monde intelligent. Vers cette époque nous serons installés.
Ми винайняли чудовий антресольний поверх на авеню Монтень, 34, який умеблюємо. Мені нудно самій — я кажу про душевне, друзі мої. Мені хочеться влаштувати в нас щось на кшталт заїзду для дотепних людей. Від самої думки, що я могла б бачити людей, які мене розуміють, які мене розважають, які говорять про те, що мене цікавить і чарує... Ах! я в захваті від цього.
Nous avons pris un magnifique entresol avenue de Montaigne 34, que nous meublerons. Je m’ennuie toute seule, je parle du moral, mes amis. J’ai envie d’organiser chez nous comme une auberge pour les gens d’esprit. Rien qu’à penser que je pourrais voir des gens qui me comprennent, qui m’amusent, qui parlent de ce qui m’intéresse et me charme... Ah ! j’en suis enthousiasmée.
Я дещо придумала для свого карнавалу!
J’ai trouvé pour mon carnaval !