Середа, 27 листопада 1878

Я підкорила Ґавіні, і мадам говорить про мене вдома й деінде аж надто захоплено — Філіппіні мені це сказав, та й сама я це відчуваю. Правду кажучи, я була з нею чарівна, і якби мені це не вдалося, це було б просто жахливо.
Запевняю вас, що прикро чути, як оголошують «мадам де Кассаньяк», коли ти приміряєш сукню.
Навіщо перебільшувати... навіщо говорити дурниці, які мені приємні... вона може бути чарівною. Слава Богу, щоб подобатися, не обовʼязково мати стегна й ніжки андалузки. У неї, мабуть, чудове волосся, вона не з тих жінок, що носять шиньйон чи корсет. Кістка широка, це правда, шлунок слабкий, грудна клітка майже хлопʼяча якби вона не була і груди майже обвислі, зате очі чарівні, помʼякшені короткозорістю, яка має свій шарм. Я не дала б і двох су за форму її ніг, худорлявість тут нічого б не змінила; але коліна, мабуть, товсті, судячи з рук. До того ж литка вкрита пушком, я присягнулася б, або ж шкіра лиснюча [Низ сторінки порожній]
Але, здається, я збиралася шукати в ній красу, а натомість обмовляю її, — це тому, що я... лінива, без епіграм. У неї цікаве, правильне обличчя, і до того ж, чорт забирай! навіть якби зовні в ній нічого не було, душа може поєднувати всі чесноти. Це може бути чарівний розум, веселий, щирий характер. Золоте серце. Вона мила, любʼязна, добра; у неї невимушені й приємні манери. Одне слово... хай замовкне звір — є, дякувати Богу, що любити, крім мʼяса!
Примітка упорядників
[Низ сторінки порожній]