Неділя, 24 листопада 1878

Надіна спала у мене, і Поль теж — він боявся мертвої Жюльєтти!
Моя кімната була повна цигарок і штанів... Слуги вирішили, що всі троє провели ніч поза домом.
Блан був у театрі, і, знаючи, що я негарна, я зняла рукавички й позувала, виставивши руку й обернувшись до нього цілком утраченим профілем. Цей старий Блан нагадує мені Покійного, і я весь час ловлю себе на тому, що позую перед ним.
викресленоМузей Старовини. Ґавіні
Мадам Ґавіні прислала мені подушку, яку вишила сама, і я ходила подякувати їй разом із Полем, якому вона позичає депутатську медаль свого чоловіка, щоб йому було легше оглядати памʼятки. Після цього візиту ми їдемо прогулятися в Булонський ліс, і посеред Єлисейських Полів ламається ресора. Там ми виходимо й повертаємося пішки додому, де я частую чаєм, показую свої коштовності й посилаю цигарки для Ґавіні. Як весело пройтися пішки Єлисейськими Полями в неділю! Ми зустріли Дона Карлоса і кількох панів, які знають мадам Ґавіні і неабияк мене розглядали.
Кілька з них знають мене на вигляд, особливо один, який, коли буває з Колеміним, завжди штовхає його ліктем, коли я проходжу. Колемін певною мірою мною захоплюється.
Ми відвідали Музей Старовини з Надіною. Ах, як це банально й неймовірно — але як же це правда: сучасні ніколи не зрівняються з тими, давніми, і Мікеланджело мав рацію, коли, збираючись приробити ноги до античного торсу, вигукнув: людина не може продовжити твір богів! Я розповідаю вам про це враження тому, що від мене воно не може бути за шаблоном, умовністю.
Яка простота і яка краса!
Ах! Греція більше ніколи не повториться.