❦
Субота, 23 листопада 1878
Samedi, 23 novembre 1878
Мене вчора ввечері так умовили, що я пішла дивитися «Коко».
On m’a si bien entortillée hier soir que je suis allée voir « Coco ».
Робер-Флері знову говорив зі мною «з погляду серйозного мистецького майбутнього, майбутнього талановитого живописця»! Не памʼятаю висловів, яких він ужив, але він говорив про мої роботи загалом, про вечірні, і Брезло, яка це чула, поглянула на мене з повагою і з тим доброзичливим виглядом, який напускають на себе, коли не хочуть здаватися заздрісними. Ідеться не про голову цього тижня — мій живопис ще такий слабкий, що про нього й говорити нема чого, — а про всі етюди разом.
Robert-Fleury m’a encore parlé « au point de vue d’un avenir artistique sérieux, d’un avenir de peintre de talent » ! je ne me rappelle pas les expressions qu’il a employées, mais il m’a parlé de mon ensemble.. du soir et Breslau qui a entendu m’a regardée avec considération et de cet air bienveillant que l’on prend quand on veut ne pas paraître jaloux. Ce n’est pas de la tête de cette semaine qu’il s’agit, ma peinture est encore si faible qu’il n’y a pas grand chose à en dire, mais c’est l’ensemble des études.
Трохи бентежить мене те, що мені наказано не задовольнятися самими лише студіями в майстерні, а робити ескізи, композиції, з памʼяті тощо.
Ce qui me dérange un peu c’est qu’il m’est ordonné de ne pas me contenter des études de l’atelier, mais de faire des croquis, des compositions, par cœur etc.
Я починала як машина — тепер доведеться вкласти в це щось своє, виявляти трохи самостійності! З того, як він заохочував мене працювати, як підбадьорював, я побачила, що я в нього в ласці, як і Брезло.
J’étais partie comme une machine et maintenant il faudra y mettre du mien, avoir un peu d’indépendance ! Par la façon dont il m’a engagée à travailler, dont il m’a encouragée, j’ai vu que je suis dans ses bonnes grâces comme Breslau.
Ви розумієте: наскільки мені байдужий пан Робер-Флері, настільки я ціную свого вчителя, — бо повторю вам: хоч наш патрон і не захопливий живописець, педагог він досконалий.
Vous comprenez bien qu’autant je me fiche de M. Robert-Fleury, autant je tiens à mon maître car je vous le répète sans être un peintre empoignant notre patron est un parfait professeur.
Зі мною і з Брезло в нього особлива манера виправляти.
Avec Breslau et moi il a une manière de corriger à part.
Цю Брезло — я хотіла б знову почати з нею розмовляти, бо вона єдина, з ким я можу обмінюватися думками хоча б про Мистецтво. Вона була б мені особливо цінна для походів у музеї. Спочатку я була її подругою, захищала її, потім якийсь час мені дуже погано велося в цій майстерні, але тепер я чудово себе поставила погано ладнала з усіма, і це вибило мене з колії. До того ж я не розмовляла з Амелі, а це принижувало мене настільки, що я ніби вважала її рівнею. А Амелі, яка посварила мене зі швейцарками, переконала їх, що вони тільки виграють, якщо віддаляться від мене. Цікава річ: щоразу, коли ви опускаєтеся до простолюду, люди думають не те, що ви робите їм честь, вважаючи їх рівними собі, а те, що ви гірші за них. Вони не допускають, що порядні люди можуть хотіти з ними знатися. Хоч це й передбачає цілковиту відсутність марнославства, це чиста правда. Тепер я чудово себе поставила. Я їм сказала те, що щойно написала, і ще багато іншого; одного разу я була справжнім Кассаньяком — і досі буваю ним час від часу, хоч і рідко. І тепер, кажу вам, я тримаюся якнайкраще, і мене поважають.
Cette Breslau je voudrais me remettre à parler avec elle car elle est la seule avec qui je puisse échanger des idées au moins sur les Arts. Elle me serait surtout précieuse pour aller dans les musées. Au commencement j’ai été son amie, je l’ai défendue, puis j’ai été fort mal dans cet atelier pendant quelque temps, mais à présent je me suis admirablement posée mal avec tout le monde, cela m’avait démontée. Et puis je ne parlais pas à Amélie ce qui me ravalait au point de la considérer comme une égale. Et Amélie qui m’avait brouillée avec les Suissesses leur avait fait accroire qu’elles gagneraient à s’éloigner de moi. C’est curieux à remarquer, chaque fois que vous vous encanaillez les gens ne pensent pas que vous leur faites l’honneur de les croire vos égaux, mais que vous êtes pis qu’eux. Ils n’admettent pas que des gens comme il faut veuillent les connaître. Bien que cela implique un manque absolu de vanité c’est parfaitement vrai. A présent je me suis posée à ravir. Je leur ai dit ce que je viens d’écrire et bien d’autres choses encore, j’ai été une bonne fois Cassagnac et je le suis encore de temps en temps, rarement pourtant. Et à présent vous dis-je, je me tiens comme on ne peut mieux et je suis considérée.
Сьогодні ввечері я знову йду на «Веронських закоханих» з Надіною і Полем. Запрошуємо Філіппіні. Я негарна, хоч і добре вбрана. Капуль і мадемуазель Гейльброн співали й грали чарівно. Я помирилася з Капулем; щодо його обличчя — для лицедія він досить гарний. Партитура розкривається, мов квітка, коли слухаєш її вдруге; треба б піти ще раз — квітка розцвіла б і розлила навколо геть чарівні пахощі. Там є чудові фрази, але, щоправда, потрібні терпіння й делікатність. Ця музика не навʼязується: її чар треба шукати, він тонкий, майже непомітний, але він є.
Ce soir je vais revoir « Les Amants de Vérone » avec Nadine et Paul. Nous invitons Filippini. Je ne suis pas jolie, quoique bien mise. Capoul et Mlle Heilbronn ont chanté et joué d’une façon adorable. Je suis réconciliée avec Capoul; quant à sa figure, il est assez bien pour un histrion. La partition s’ouvre comme une fleur à la seconde audition; il faudrait y aller encore, la fleur s’épanouirait et répandrait un parfum tout à fait charmant. Il y a des phrases délicieuses mais par exemple il faut de la patience et de la délicatesse. Cette musique ne s’impose pas, il faut aller chercher son charme, qui est fin, effacé presque mais qui existe.