❦
Вівторок, 12 листопада 1878
Mardi, 12 novembre 1878
Учора... ні, сьогодні ми дізналися приголомшливу новину. Мадам Йорк померла. У розквіті сил, ледве тридцяти двох років, така весела, така безтурботна! Ось одне з тих порожніх створінь, чиє зникнення вражає не більше, ніж падіння листка. Вона обмовила нас перед своєю ріднею, запевнивши їх, що ми причетні до огидного шлюбу Берти.
Hier... non mais Aujourd’hui nous apprenons une nouvelle foudroyante. Mme Yorke est morte. En pleine vie, âgée de trente-deux ans à peine, si gaie, si insouciante ! Voilà une de ces créatures vides de sens dont la disparition n’impressionne pas plus que la chute d’une feuille. Elle nous avait calomniées auprès des siens leur faisant accroire que nous avions participé au détestable mariage de Berthe.
Ця чарівна Берта вагітна й лежить хвора в матері. Не думаю, що вона щаслива.
Cette délicieuse Berthe est enceinte et couchée malade chez sa mère. Je ne la crois pas heureuse.
Ця бідна Йорк померла без хвороби — вона ніколи ні від чого не слабувала, крім мігреней; саме ці мігрені, гадаю, і спричинили мозковий удар, який її забрав.
Cette pauvre Yorke est morte sans maladie, elle n’a jamais souffert que des migraines, ce sont ces migraines je crois qui ont déterminé la congestion au cerveau qui l’a emportée.
Увечері я двома штрихами олівця намалювала поруч зі своєю академічною фігурою найнезвичайнішу голову, яка тільки є у Франції. Жюліан підійшов виправляти, але замість цього почав ляскати себе по колінах від задоволення; я думала, що він його не знає й бере за когось іншого, і це мене зачепило, — але ні, схожість, кажуть, разюча.
Ce soir je dessinai en deux coups de crayon à côté de mon académie la tête la plus extraordinaire qu’il y ait en France. Julian vint corriger mais au lieu de cela se mit à se taper les genoux de plaisir, je crus qu’il ne le connaissait pas et le prenait pour un autre ce qui me vexa, mais pas du tout, la ressemblance est frappante à ce qu’il paraît.
— Яка голова, га?
- Quelle tête hein ?
— Найбільш визначна з усіх, які тільки можна побачити. Скільки всього бачив цей чоловік! Скільки всього в цих глибоко посаджених очах, у цих бровах, у цьому маленькому лобі! А цей кирпатий ніс і ця квадратна голова. Дивовижно, цікаво. Ці широкі геркулесові плечі.
- La plus remarquable qu’on puisse voir. Que de choses il a vues cet homme ! Que de choses dans ces yeux enfoncés, dans ces sourcils, dans ce petit front ! Et ce nez camard et cette tête carrée. C’est étonnant, c’est curieux. Ces larges épaules herculéennes.
— Правда ж?
- N’est-ce pas.
— Ще б пак! Це людина, яка у своєму роді — одна з найвизначніших. Я знав його за дуже важких часів, його тоді добряче паплюжили, добряче...
- Allez ! c’est un homme qui dans son genre est un des plus remarquables. Je l’ai connu dans des temps bien difficiles, il était bien vilipendé, bien...
— Це мерзенна тварюка, — сказала я.
- C’est une bête ignoble, dis-je.
— Син був там, і коли проходили бульваром... Ах, це було тяжко, повірте; у нього було на руках кілька справ через:
- Le fils était là et quand on passait sur le boulevard... Ah ! c’était pénible, allez, il avait plusieurs affaires sur les bras à cause de:
— Завжди знайдеться якась підлота, яку треба захищати.
- Il y a toujours quelque vilenie à défendre.
— Правда; один літератор сказав, що серед пʼятисот людей ця голова неодмінно приковувала погляд і раз у раз притягувала його до себе.
- C’est vrai; un littérateur a dit que parmi cinq cents personnes cette tête attirait infailliblement le regard et le ramenait sans cesse à elle.
— Це голова велична й підла водночас, — вела я далі, — це Жак Коллен1.
— C’est une tête grandiose et ignoble, repris-je, c’est Jacques Collin.
На цю влучну репліку, якою я сама собою задоволена, старий Жюліан глянув на мене з повагою. Академічну фігуру відклали вбік, і мені довелося віддати йому голову для його альбому. Художник, який створив би картину, що зображає мансарду єврейки — з єврейкою в образі Гейльброн і абатом Еррерою, для якого позував би батько Кассаньяка, — буде більш ніж талановитим: він буде геніальним. Неможливо уявити досконалішого втілення Жака Коллена...
A ce trait d’une justesse dont je me sais gré, le père Julian me regarda avec respect. L’académie fut laissée de côté et il m’a fallu lui donner la tête pour son album. Le peintre qui ferait un tableau représentant la mansarde de la juive avec la juive, sous les traits d’Heilbronn et l’abbé Herrera avec le père de Cassagnac pour modèle, aura plus que du talent, il aura du génie. Il n’est pas possible de rêver une plus parfaite incarnation de Jacques Collin...
Оце був би славний жарт над ними, це була б жахлива річ — і я її зроблю, якщо матиму талант... Втім, цей шляхетний старий дуже розумний, але я все ж думаю, що він не був би польщений.
Ce serait un joli tour à leur jouer, ce serait une chose affreuse et que je ferai si j’ai du talent... D’ailleurs ce noble vieillard est très intelligent mais je crois tout de même qu’il ne serait pas flatté.
Примітки
Жак Коллен (він же Вотрен, він же абат Карлос Еррера) — великий злочинний геній «Людської комедії» Бальзака. ↩