❦
Субота, 9 листопада 1878
Samedi, 9 novembre 1878
Ганебний провал! Жодної медалі взагалі. Тож тріумфуватимуть ті дурепи, які сильні й не брали участі в конкурсі. Я все-таки перша. Думаю, я була б першою і поруч із живописом Брезло — дали б першу медаль. Але це внутрішнє переконання нічого не важить. Факт є факт. Вони не брали участі — медалі немає. По суті, мені байдуже: я поважаю тільки Брезло, та й то в неї три роки навчання в Жюліана і два в Цюриху, разом майже пʼять років, я не рахую її хвороб, — а в мене всього одинадцять місяців; а якщо взяти до уваги попередні спроби, то набереться ще з місяць, якщо порахувати копії з гравюр, шість голів, написаних у Римі та деінде в різний час, чотири голови, скопійовані в Ніцці, і вісім малюнків із найпримітивніших гіпсів. Усе це базграння становить місяць навчання (по вісім годин на день), заявляю це чесним словом, щонайбільше шість тижнів.
Une veste honteuse ! Pas de médaille du tout. Ce qui fera triompher ces imbéciles de femmes qui sont fortes et qui n’ont pas concouru. Je suis tout de même première. Je crois que je l’aurais été avec la peinture de Breslau, on aurait fait une première. Mais cette conviction intime n’est rien. Le fait est là. Elles n’ont pas concouru, il n’y a pas de médaille. Au fond je m’en moque, il n’y a que Breslau que je respecte et encore a-t-elle trois ans d’études chez Julian et deux à Zurich, total presque cinq ans, je décompte ses maladies !, et moi je n’ai en tout que onze mois et si on prend en considération les essais antérieurs; il y en aura pour un mois si on compte les copies de gravures et les six têtes peintes à Rome et ailleurs à des époques différentes et les quatre têtes copiées à Nice et les huit dessins d’après la bosse la plus primitive. Tout ce gribouillage fait un mois d’études (huit heures par jour) je le déclare sur mon honneur, six semaines au maximum.
Отже, у нас за плечима рік. Все це, щоб урочисто повідомити вам, що я малюю академічні фігури так само добре, як Брезло, — вчителі мені це сказали.
Donc nous avons un an. Tout cela pour vous annoncer en grande pompe que je dessine, les académies aussi bien que Breslau, les maîtres me l’ont dit.
Знаєте, що кажуть? «Кажуть, що тебе видають»1... По-перше, це, а по-друге, що Пополь розлучається зі своєю дивною дружиною. До того ж у Ніцці зʼявилися мерзенні статті про його шлюб. Я до цього непричетна.
Vous savez ce que l’on dit ? « On dit que l’on te marie ».. D’abord, et puis que Popaul se sépare d’avec son étrange épouse. Il a en outre paru d’infâmes articles sur son hyméné à Nice. J’y suis étrangère.
Але це, мабуть, газетна качка, хоч мадам Ґавіні й каже, що про це говорять усі. По-перше, за кодексом не можна розлучитися після семи місяців шлюбу, хіба що заявити, що не хочеш відповідати за наслідки цього співжиття.
Mais ce doit être un canard, Mme Gavini dit que tout le monde le dit. D’abord on ne peut pas se séparer après sept mois de mariage d’après le code, à moins de déclarer qu’on ne veut répondre des résultats de cette cohabitation.
Я чула ці новини і в майстерні — від однієї дами-бонапартистки, яка не дуже багато працює. Мушу визнати, я підступна зі своїми натяками, з цим тоном заступництва і з тим виглядом, ніби я захищаю Покійного. Це не дуже чесно, але, гадаю, на війні як на війні.
J’ai aussi entendu ces nouvelles à l’atelier d’une dame bonapartiste qui ne travaille pas beaucoup. Je dois bien l’avouer, je suis perfide avec mes insinuations et avec ce ton de protection et cet air que j’ai de défendre le Défunt. Ce n’est pas très honnête mais c’est je crois de bonne guerre.
Бідний мій Кассаньяк, ти викрутишся, але завдав собі зовсім непотрібного клопоту! Ці панове запитали мене, чи гарна дружина Кассаньяка (як смішно!).
Mon pauvre Cassagnac tu t’en tireras mais tu t’es créé là des ennuis bien inutiles ! Ces messieurs m’ont demandé si la femme de Cassagnac (est-ce drôle !) est jolie.
— Гм... не зовсім, але обличчя цікаве.
— Hum... pas précisément, mais c’est une figure intéressante.
— Риси, здається, невиразні, — сказав Ґавіні.
- Des traits effacés je crois, dit Gavini.
— Навпаки, — сказав пан де Бувіль, — дуже різкі, італійські.
- Au contraire, dit M. de Bouville, très accusés, italiens.
— Дуже італійські, — додала я.
- Très italiens, ajoutai-je.
— Вона схожа на кардинала Антонеллі, — підхопив Ґавіні.
— Elle ressemble au cardinal Antonelli, reprit Gavini.
— Який лихий язик у цього Ґавіні! — вигукнув Абаттуччі, кумедний тип.
- Quelle mauvaise langue ce Gavini ! s’écria Abbatucci qui est un drôle de type.
— Чому ж, — сказала тітка, — вона ж його племінниця.
- Pourquoi donc, dit ma tante, c’est sa nièce.
Усі всміхнулися.
Tout le monde sourit.
— А скільки ж їй років? — запитав Ґавіні.
- Quel âge a-t-elle donc, demanda Gavini.
— О, вона не стара, — сказала я, — двадцять вісім — двадцять девʼять щонайбільше, може й менше; ви ж знаєте, італійські обличчя швидко вʼянуть.
— Oh ! elle n’est pas vieille, dis-je, vingt-huit à vingt-neuf ans au plus, peut-être moins; vous savez les figures italiennes se fanent vite.
Знову Виставка й мадам Ґавіні. Ми раз у раз обмінюємося дрібними подарунками. Увечері в нас обідають Музе і пан Біковський (той, що з Неаполя). Я завжди гарна, коли це ні до чого.
Encore l’Exposition et Mme Gavini. Nous échangeons continuellement des petits cadeaux. Ce soir les Mouzay et M. Bikowsky (celui de Naples) à dîner. Je suis toujours jolie quand ce n’est pas la peine.
Примітки
«Кажуть, що тебе видають заміж» (On dit que lʼon te marie) — пісня, яку Марі співала в Зодені 20 липня 1878 року і яку наспівувала ще в травні 1879-го; тут вона цитує її щодо пліток про власний шлюб. ↩