Неділя, 20 жовтня 1878

Я замовила екіпаж на дев'яту і в супроводі своєї фрейліни панни Ельсніц вирушила відвідати Сен-Філіп, Сен-Тома д'Акен і Нотр-Дам. Піднялася аж угору, оглянула дзвони — справжня англійка. Але ось що я вам скажу: існує чудовий Париж — це старий Париж; і в ньому можна бути щасливою, але за умови уникати бульварів і Єлисейських Полів — усього нового, цих гарних кварталів, що я їх ненавиджу, які дратують мені нерви. Але там, у Фобур-Сен-Жермен, відчуваєш себе зовсім інакше.
О! подивіться на Школу образотворчих мистецтв — просто плакати хочеться.
Чому я не можу там навчатися? Де ще можна здобути таку повну освіту? Я пішла на виставку Римської премії: друге місце здобув учень Жюліана. Жюліан дуже радий.
Якщо колись я стану багатою, то засную школу для жінок.
Пан і пані Кубе прийшли на обід, і ми повезли їх у Булонський ліс.