Пʼятниця, 26 липня 1878

Усі їздили до Франкфурта проводити пана Ремблінського. Я ще кашляю, але голос здається міцним і ясним. Увечері я співала — і під моїм балконом зібрався натовп. Тут є дві російські подружні пари з Петербурга — дуже шикарні.
навскоси
Але в Зодені й кота слухали б.
Уявіть — Томашевський учора запитав, хто в нас співав, і не хотів вірити, що це я; це, певно, була пані Абаза, каже він, — у вас немає такого сильного голосу! Бідолаха — не знає, який у мене був голос. Хоча бути прийнятою за пані Абазу щодо сили голосу — це лестить, тим більше мені, адже в мене — гнучкість і чарівність.
Зоден справді пішов би мені на користь? Бідний любий Валіцький.
Ми зустрічаємось із принцами двадцять разів на день, але я не відрізняю їх від дерев у парку та ослів, що стоять у тіні цих дерев.