❦
Середа, 24 липня 1878
Mercredi, 24 juillet 1878
Доктор Томашевський, лікар Петербурзької опери, певно, знається на справі — до того ж його думки збігаються з думками Фовеля та інших, і я сама знаю, що зоденські води за своїм хімічним складом майже не стосуються моєї хвороби. Якщо ви не неуки, то маєте знати, що до Зодена посилають тих, хто одужує, і сухотних. Учора о шостій ранку ми з тіткою, у супроводі доктора Томашевського, їдемо до Емса — порадитися з тамтешніми лікарями. Сьогодні з восьмої ранку ми вже знову тут.
Le Dr Tomachewsky qui est le médecin de l’Opéra de Pétersbourg doit savoir quelque chose, en outre ses avis sont d’accord avec ceux de Fauvel et d’autres et puis moi-même je sais que les eaux de Soden, par leur composition chimique n’ont presque pas de rapport avec ma maladie. Si vous n’êtes pas des ignorants vous devez savoir qu’on envoie à Soden les convalescents et les poitrinaires. Hier à six heures du matin ma tante et moi accompagnées et du Dr. Tomachewsky nous allons à Ems pour consulter les médecins de là-bas. Nous sommes de retour aujourd’hui depuis huit heures du matin.
Імператриця Євгенія1 в Емсі — бідолашна жінка. Я ненавиджу Зоден: він нудний, марний для мене, навіть шкідливий — просто втрата часу.
L’Impératrice Eugénie est à Ems, pauvre femme. Je déteste Soden parce qu’ennuyeux il m’est inutile, nuisible même, puisque c’est une perte de temps.
Прикро, що я проїхала Майнц і Кобленц, як дурепа. Це такі цікаві з історичного погляду міста. Зате ми милувалися берегами Рейну, бо через пропущений потяг нам довелося їхати ще й екіпажем і пароплавом.
Je suis contrariée d’avoir traversé Mainz, Koblentz en imbécile. Ce sont des villes si intéressantes au point de vue historique. Mais nous avons admiré les bords du Rhin car par suite d’un train manqué nous avons aussi voyagé en voiture et en bateau.
Наполеон (справжній) обернув на руїни фортеці, що видніються ліворуч і праворуч на висотах. Це може слугувати приводом для парадоксів: про німців з їхніми корисними фортецями і французів з їхніми красивими руїнами.
Napoléon (le vrai) a fait des ruines des forteresse que l’on voit à droite et à gauche sur les hauteurs. Cela peut donner lieu à des paradoxes sur les Allemands avec leurs utiles forteresses et les Français avec leurs belles ruines.
Ось іще один лист від Мультедо, відправлений з Мон-де-Марсана 22-го, того самого дня, коли я повернула йому його поради. Мені важливо зазначити, що він написав мені це за день до того, як їх отримав. Це може бути каяття, а може бути й розрахунок: пишучи перший, він уже задумав другий. Байдуже... втім, я починаю вірити, що він мене обожнює: бо я його ненавиджу. Це в мене вірна ознака.
Voici encore une lettre de Multedo partie de Mont de Marsan le 22, le jour même où je lui ai renvoyé ses conseils. Je tiens à constater qu’il m’écrivait cela un jour avant de les avoir reçus. Cela peut être du repentir mais cela peut être aussi calcul, en écrivant la première il avait déjà le projet de la seconde. Peu importe... d’ailleurs je commence à croire qu’il m’adore : parce que je le hais. C’est un symptôme sûr chez moi.
Переписаний лист · Lettre dʼA. Multedo à Marie, Mont-de-Marsan, 22 juillet 1878Мон-де-Марсан 22 липня 1878 Панно, Ваша суворість до мене доводить мене до шаленства. Ви маєте судити з цього, наскільки ви заполонили всі мої думки, і, отже, співчувати моїм душевним стражданням, а не гніватися на мене за напади люті. Тож прошу вибачити різкість мого останнього листа: коли я його писав, я лютував від жорстоких уколів голкою, яких ви завдали мені у своєму, — і вчинив як поранений вепр, що наосліп бʼє іклом. Ви мене принизили: я страждав, я ревів. Пробачте! Я більше не кричатиму. Відтепер змушуйте мене страждати, катуйте мене, відштовхуйте ногою, — і якщо ви зробите мені цю ласку, я впаду перед вами ниць. Благаю вас, забудьте. Утім, я це передбачаю: ви така горда й пихата, що не відчули себе зачепленою і що моя відповідь наштовхнулася лише на вашу найвищу зневагу. Ще раз пробачте. Я стаю перед вами на коліна, припавши вустами до землі. Шаноблива данина моїх найвідданіших почуттів. А. МУЛЬТЕДО
Mont de Marsan 22 juillet 1878 Mademoiselle, Vos rigueurs à mon endroit me rendent fou. Vous devez juger par là à quel point vous occupez toute ma pensée et par conséquent me plaindre de mes souffrances morales au lieu de m’en vouloir de mes accès de colère. Veuillez donc excuser l’aigreur de ma dernière lettre ; en l’écrivant j’étais furieux des coups cruels d’aiguille que vous m’aviez porté dans la vôtre, et j’ai agi comme un sanglier blessé qui lance aveuglément un coup de boutoir. Vous m’aviez avili: j’ai souffert, j’ai hurlé. Pardon ! Je ne crierai plus. Désormais faites-moi souffrir, torturez-moi, repoussez-moi du pied et, si vous m’accordez cette faveur, je me prosternerai devant vous. Je vous en prie, oubliez. D’ailleurs je le prévois, vous êtes si fière et si hautaine que vous ne vous êtes pas sentie atteinte et que ma répartie n’a atteint que votre suprême dédain. Encore une fois pardon. Je m’agenouille devant vous la bouche au sol. Hommage respectueux de mes sentiments les plus dévoués. A. MULTEDO
навскоси
Не критикуватиму цього листа — забагато довелося б сказати. Ця мила людина, цей трубадур хоче бути трагічним. Але не виходить. На зміну пристрасним фразам приходить «шаноблива данина» тощо — і це справляє майже комічне враження.
en travers Je ne fais pas la critique de la lettre, il y aurait trop à dire. L’homme aimable, le troubadour veut être tragique. Il n’y parvient pas. Aux phrases passionnées succède un hommage respectueux etc. - qui est d’un effet presque comique.
Пан Румблінський повертається сьогодні ввечері з Парижа; втім, ось лист, який я написала сьогодні ввечері мамі і який вам усе розповість. Я прошу її зберегти цей лист — він написаний погано, але висловлює мою думку й дає добрі поради; вона мені його поверне, і я приколю його до цієї сторінки. [Бракує]
Monsieur Rumbelinsky revient de Paris ce soir, d’ailleurs voici une lettre que j’ai adressée à maman ce soir et qui vous dira tout. Je la prie de conserver la lettre qui est mal faite mais qui exprime ma pensée et donne de bons conseils, elle me la rendra et je l’épinglerai à cette feuille. [Manque]
Пані Ґавіні така любʼязна з мамою, що я пишу їй листа?
Madame Gavini est si aimable pour maman que je lui écris une lettre?
У мене є одна ідея щодо Ремблінських чи Антонських, які можуть мені стати в пригоді...
J’ai une idée sur les Rembelinsky ou Antonsky qui pourront me servir...
Берта пише мені, що Жюлі де Бенкендорф наклала на себе руки. Ви памʼятаєте цю Жюлі — цю безумицю, що вийшла заміж за секретаря посольства, вела шалений спосіб життя вісімнадцять місяців, потім — продаж усіх меблів, судові пристави, відʼїзд чоловіка до армії, дружини — до Парижа, де вона хоче вийти на сцену, скандали, злидні — і врешті постріл із револьвера в Булоні.
Berthe m’écrit que Julie de Benkendorff s’est suicidée. Vous vous souvenez de cette Julie, cette folle, mariée à un secrétaire d’Ambassade, menant un train d’enfer pendant dix-huit mois, puis vente de tous les meubles, huissiers, départ du mari pour l’armée, de la femme pour Paris où elle veut entrer au théâtre, scandales, misères et enfin un coup de revolver à Boulogne.
Доктор Мішель каже мамі, що в «Евенмані» збираються надрукувати щось «приємне» про Кассаньяка і його дружину — буцімто вона була коханкою Клемана Лорʼє...
Le Dr. Michel dit à maman qu’on va imprimer dans « L’Evènement » quelque chose de joli sur Cassagnac et sur sa femme comme quoi elle aurait été la maîtresse de Clément Laurier...
Клеман Лорʼє, ви добре памʼятаєте, — той, що позичав дружину Ґамбетті2, коли той був Диктатором, і нажив цей величезний статок... внаслідок такий собі бозна-хто, орлеаніст, здається.
Clément Laurier, vous vous souvenez bien qui prêtait sa femme à Gambetta pendant que celui-ci était Dictateur et qui a fait cette énorme fortune... à la suite une espèce d’on ne sait trop quoi, orléaniste je crois.
Примітки
Євгенія де Монтіхо (1826–1920) — вдова Наполеона III, після краху Другої імперії жила у вигнанні, часто відвідуючи німецькі курорти. ↩
Леон Ґамбетта (1838–1882) — республіканський політик, голова уряду «національної оборони» під час Франко-прусської війни 1870–71 рр.; один із провідних діячів Третьої республіки. ↩