Неділя, 21 липня 1878

Звичайно, я не думаю про Мультедо, — але цієї ночі він мені приснився, а вранці я отримую ось ці вірші: троянда посилає мені пахощі, трубадур — свою пісню, Мультедо — свій твір.
Переписаний листVers dʼA. Multedo à Marie, [18 juillet 1878]
[Четвер, 18 липня 1878] Я вашу гітару зламав, Та, не скупий, я її віддав Майстрові — хай помолодить. Коли ж ви зможете співать? Я вашу гітару зламав. Бекар ні один не пропав. Дерево склеїть можна знов. Чи голос ваш іще здоров? Я вашу гітару зламав. Не шліть мене в Тенар стрімглав. Я й так у Мон-де-Марсані сиджу. Й без того горя я зазнав. Я вашу гітару зламав. Немов болгарина піймав, А я — башибузук лихий; Та я, мов калмик, сумирний і тихий. Я вашу гітару зламав. Уявіть: я — Тіндарей, А ви — Леда; хто ж із нас Для вас був би лебедем наймилішим? Я вашу гітару зламав. Якщо герцогиня Феррарська Була жорстока до Мультедо, Змилуйтесь над Мультедо
Не потішив мене цей галантний співець — його кандидатура заплямована меркантильними міркуваннями. З обох принців кепкують за столом, а часто й деінде. Маленький Мітта (Дімітрій) прийшов розповісти, що вони нечепурні, бо сунуть палець до рота і потім піднімають його в повітря — як моряки. Пані Абаза вважає старшого, брюнета, дуже вродливим; я теж, але він має дуже хворий вигляд. Ми з пані Ремблінською вже поділили між собою обох глухонімих.
Я беру Авґуста, брюнета, вона — Ганса, білявого. Ми виробили план кампанії... Досі принци не могли не помітити, що їхня стриманість викликає в нас легку досаду, а досада — це так безглуздо, тим паче що вони незворушні. Це не гордість, бо торік вони розмовляли за столом з однією єврейкою. Один із них підбирає на фортепіано On dit que lʼon te marie, і оскільки ніяк не може знайти фінал, мене це дратує. Отже, я казала, що наш план кампанії — пані Ремблінської і мій — полягає в тому, щоб удавати, ніби ми їх уникаємо, навіть не помічаємо. Ми почали — і попри це зустрілися одинадцять разів: чи то випадково, чи то вони самі до того доклалися.
Але завтра або позавтра, як тільки вона зможе це влаштувати, вони отримають серенаду, яка звучатиме однаково і для нас, і для них — оскільки вони живуть поверхом нижче. Але я сподіваюся, що вони зрозуміють, кому вона адресована, — завдяки добору творів: 1. Жалобний марш Шопена. 2. Mein lieber Augustchen (вальс). 3. Жалобний марш Бетховена. 4. Жалобний марш Мендельсона. 5. Жалобний марш x x x 6. Пекельний галоп.
Ми з них кепкуємо, і вони з нас теж. Але треба ж чимось займатись у Зодені... Пані Антонська цікавиться справою, і всі теж — а я наслідую інших; ви розумієте, що особисто я цими простаками не переймаюсь.
Сьогодні ввечері давали концерт одна співачка і двоє італійських співаків. Я підійшла поговорити, і вони прийняли мене за італійку.

Примітки

У віршах, що йдуть далі (081.0507), Мультедо зображує себе трубадуром, якого мучить жорстока дама, «la duchesse de Ferrare». ↩
Французька пісня «Кажуть, тебе видають заміж». ↩
Німецькою: «Мій любий Августику». Імовірно, відома віденська пісенька у ритмі вальсу O du lieber Augustin («Ах, мій любий Августине»), чий приспів «Alles ist hin» («Усе пропало») пасує до похоронних маршів довкола. Назву подано так, як її записала Марі. ↩