❦
Понеділок, 1 липня 1878
Lundi, 1er juillet 1878
Іду до Кароліни — приміряти й базікати. Потім до майстерні — попрощатися з Жюліаном, бо за два дні відʼїжджаю до Німеччини лікувати горло. Жюліан, бачачи мене веселою, як жайворонок, здіймає руки до неба.
Je vais chez Caroline essayer et bavarder. Puis à l’atelier dire adieu à Julian, car dans deux jours je pars pour l’Allemagne me soigner la gorge. Julian me voyant gaie comme [un] pinson lève les bras au ciel.
— Отже, ви досі бонапартистка?
— Vous êtes donc encore bonapartiste ?
— Більше, ніж будь-коли!
— Plus que jamais !
— О! Тоді я більше нічого не розумію в тому, що відбувається! Ви так часто мене збивали з пантелику. Я йду по сліду, який вважаю правильним, — раптом зʼявляється інший, біжу по ньому — знову щось інше! Губишся. Я казав собі: це натура північна, вся крижана. Одного чудового дня думаю — ні, суцільний вогонь! Потім... зовсім ні, і те, й інше разом, потім щось ще! Незбагненно, дивовижно!
— Oh ! alors je ne sais plus rien de ce qui se passe ! Vous m’avez dérouté tant de fois. Je suis une piste que je crois bonne, tout d’un coup en voilà une autre, je cours après, encore autre chose ! On est perdu. Je me disais c’est une nature du nord, toute de glace. Un beau jour je crois que c’est tout feu ! Puis... pas du tout c’est les deux ensemble., puis autre chose ! C’est incompréhensible, étonnant !
Не дивуйтесь цій розмові — вона відбувається в «сповідальні», тобто в кабінеті батька, де щоразу, коли мені треба з ним поговорити або заплатити, ми говоримо про мистецтво й політику, і про все потроху.
Ne vous étonnez pas de cette conversation, elle a lieu dans le confessional, c’est-à-dire dans le cabinet du père où à chaque fois que j’ai à lui parler ou le payer, nous causons art et politique, et de tout un peu.
— Це, — каже він, — або неймовірна безтурботність, або неймовірна сила волі. Але думаю все ж, що якби щось справді було, ви не змогли б удати цю веселість навіть зовні...
— C’est, dit-il, ou une incroyable insouciance, ou une incroyable force de volonté. Mais je crois pourtant que s’il y avait eu vraiment quelque chose, vous ne pourriez affecter cette gaieté même à la superficie...
— Але нічого й не було...
— Mais il n’y a rien eu...
— Облиште, я люблю читати — як у книжках, так і поза книжками. Що ж, я простежив крок за кроком цю розслабленість у роботі останнім часом, потім упередженість... і тепер — неймовірно!
— Laissez donc, j’aime à lire, autant dans les livres que hors des livres. Eh bien j’ai suivi pas à pas ce relâchement dans le travail ce dernier temps puis le parti-pris... et maintenant c’est incroyable !
І коли він у дуже завуальованих виразах висловлював своє здивування з приводу Кассаньяка, який міг вибирати...
Et comme il exprimait en termes fort voilés son ahurissement à propos de Cassagnac qui ayant pu choisir...
— Але якщо не можна було вибирати? — запитала я.
— Mais si on ne pouvait pas choisir ? demandai-je.
— Я добре бачив, що можна.
— Je voyais bien qu’on pouvait.
— Мене або... інших?
— Moi ou... les autres ?
— Інших.
— Les autres.
— Ви помиляєтесь, пане, і якщо... словом, це моя провина, якщо провина є. Але я про це не шкодую.
— Vous vous trompez Monsieur et si... bref c’est de ma faute si faute il y a. Mais je ne le regrette pas.
— Ні? Байдуже. Я стежив за всім цим і... запевняю вас, вам це ще відгукнеться.
— Non ? C’est égal. J’ai suivi tout cela et... je vous assure il vous en cuira.
— Ви так думаєте?
— Vous croyez ?
— Вам це ще відгукнеться.
— Il vous en cuira.
Мені вже відгукується.
Il m’en cuit.
Повертаюсь додому готувати різні речі для поїздки — і в такому настрої, що для цієї людини я б віддала все, віддала б і світ, і статки, і всіх людей, і на одне слово пішла б на край світу босоніж, у сорочці... Мабуть, це через неможливість...
Je rentre préparer plusieurs choses pour le voyage et d’une humeur telle que pour cet homme je donnerais tout, je donnerais et le monde, et la fortune et tout le monde, et sur un mot je m’en irais au bout du monde pieds nus, en chemise... C’est sans doute à cause de l’impossibilité...
Чудовий вечір в Опері. Нам дістається міжколонна ложа маркіза де Каса-Рієра. Колоритна постать — старий, глухий, майже сліпий, мільйонер, передплатник усіх театрів, і запрошує лише гарних та елегантних жінок. Я одягнена як на останній бал — блідіша, ніж того вечора, така ж гарна, але менш пʼянка. Мадам Ґавіні, Діна й я. Панове Ґавіні, де Россі, генерал Ніколаї, племінник Ґавіні, Філіппіні, Мультедо, маркіз де Каса-Рієра, його супутник і ще молодший Франсія. Франсії мають прекрасну віллу в Ніцці й приймають багато гостей. Цього нам представили в Парижі — ми зустрічались щодня в Ніцці.
Belle soirée à l’Opéra. Nous avons l’entre-colonne du marquis de Casa-Riera. Un type celui-là, vieux, sourd, aveugle, millionnaire, et abonné à tous les théâtres et ne veut inviter que des femmes jolies et élégantes. Je suis habillée comme au dernier bal, je suis plus pâle que l’autre soir, aussi jolie mais moins capiteuse. Mme Gavini, Dina et moi. MM. Gavini, de Rossi, le général Nicolaï, Gavini neveu, Filippini, Multedo, le marquis Casa-Riera, son chevalier de compagnie et puis Francia fils. Les Francia ont une belle villa à Nice et reçoivent beaucoup. Celui-là nous est présenté à Paris, nous nous rencontrions tous les jours à Nice.
Мультедо довго стояв за моїм кріслом; він думав, що його подих обволікає мене, але від того подиху я відчувала на шиї лише легку прохолоду. Чи не схожий цей чоловік на льох?
Multedo s’est beaucoup tenu derrière mon fauteuil; il croyait m’embrasser par son haleine, mais cette haleine ne faisait l’effet que d’une légère fraîcheur sur le cou. Est-ce qu’il serait comme une cave cet homme ?
Він завжди співає ту саму пісню... врешті він три години мучив мене, аби я сказала, чого йому бракує, щоб мені сподобатись, — бо, каже він, я бачу, що ви розмовляєте зі мною охочіше, ніж з іншими, але це ще не все! Чи вважаєте ви мене здатним стати генієм? Зробити своє імʼя знаменитим, безсмертним?
Il chante toujours la même chanson... enfin il m’a tourmentée trois heures pour que je lui dise ce qui lui manque pour me plaire, car enfin, dit-il, je vois que vous causez avec moi plus volontiers qu’avec les autres mais ce n’est pas tout ! Me croyez-vous capable de devenir un homme de génie ? De rendre mon nom célèbre, de le rendre immortel ?
— Убийте когось.
— Assassinez quelqu’un.
— Ні! Я кажу серйозно... прошу вас, скажіть, чого мені бракує?
— Non ! Je parle sérieusement... voyons je vous en conjure dites ce qui me manque ?
— Чорного волосся.
— Des cheveux noirs.
Я думала про інше.
Je pensais à autre chose.
— О, ні, будь ласка, відповідайте мені. Чи вважаєте ви мене здатним стати великою людиною, увічнити себе, врешті?..
— Oh ! non, je vous en prie répondez-moi. Me jugez-vous capable de de devenir un grand homme, de m’immortaliser, enfin ?...
— Я бачу лише вбивство.
— Je ne vois que l’assassinat.
— О! Як жахливо — завжди глузувати... Я ніколи не отримаю від вас серйозного слова?..
— Oh ! que c’est affreux de toujours railler... je n’obtiendrai donc jamais de vous un mot sérieux ?..
— Що ж, так, саме цього вам і бракує! — сказала я з нудьгою.
— Eh bien oui, c’est ça qui vous manque ! dis-je ennuyée.
— Стати великою людиною. Я так і знав!
— Devenir un grand homme. Je le savais !
— Амінь.
— Amen.
Він попросив дозволу писати мені. О! Прекрасна троянда...
Il m’a demandé de m’écrire. Oh ! la belle rose...
Я розважилась, бо мною захоплювались...
Je me suis amusée parce que l’on m’a admirée...
Я б віддала весь цей вечір, аби на мить побачити Покійного...
Je donnerais toute cette soirée pour apercevoir le Défunt...
Після вистави панове хотіли повести нас поїсти морозива, але Ґавіні не захотів під приводом, що ми дівчата. А от пані Ґавіні саме хотілось.
Après le spectacle les messieurs voulaient nous mener prendre des glaces mais Gavini n’a pas voulu sous prétexte que nous sommes des jeunes filles. Mme Gavini en avait envie, elle.
Під час вечері вдома мені на кілька хвилин захотілося померти в обіймах Покійного. Яка дивна річ — людська природа: якби мені сказали, що це ще можна виправити, не було б нічого у світі, чого б я не зробила й не віддала заради цього. Якби мені запропонували одружитися з найбагатшою людиною на землі, я б прогнала його заради того іншого. Відмовила б королю? Не знаю.
Pendant le souper à la maison j’ai eu pendant quelques minutes envie de mourir dans les bras du Défunt. Quelle drôle de chose que la nature humaine, si on venait me dire que ça peut s’arranger il n’y aurait rien au monde que je ne ferais et ne donnerais pour cela. Si on m’offrait d’épouser l’homme le plus riche de la terre je le chasserais pour l’autre. Refuserais-je un Roi ? Je ne sais pas.
— Я тобі завжди казала, — каже мені Діна, — що він лише чоловік, ти ніколи не хотіла вірити...
— Je t’ai toujours répété, me dit Dina, qu’il n’était qu’un homme tu ne l’as jamais voulu croire...
Він і справді був чоловіком у найповнішому значенні слова... і чутливим до грошей, і до всього іншого.
Il était même tout ce qu’il y a de plus homme... et sensible à l’argent et au reste.
Це правда — я жорстоко помилилась... я все одно хотіла б... Знаючи, що він бере мене не з кохання. Дивіться стор. 289, книга 80-та.
C’est vrai, je me suis cruellement trompée... j’en voudrais quand même... Sachant qu’il me prend pas par amour. Lisez page 289, livre 80ème.
Отут я змарнувала своє життя. Якби це сталось — було б занадто гарно.
J’ai manqué-là ma vie. Si ça c’était fait, c’eut été trop beau.