❦
Четвер, 13 червня 1878.
Коли я добре маневрую, родина сіє мені перепони під ноги під приводом допомоги. Їй можна було б простити, якби я не повторила десять разів те, що сказала сьогодні, а саме: що я прошу, благаю і за потреби наказую не чіпати моїх знайомих і друзів; не робити їм ні перших кроків, ні дружніх жестів, не казати панам, що відчуваєш до них виняткову симпатію і вважаєш їх синами, не запрошувати їх і не робити їм зворушливих заяв. Такі речі часом випадково розуміють як слід, але загалом у світі вони дивні й смішні.Jeudi 13 juin 1878Quand je manœuvre bien ma famille me sème des entraves sous les pieds sous prétexte de bien faire. Elle serait excusable si je n’avais pas répété dix fois ce que j’ai dit aujourd’hui, à savoir que je supplie, conjure et ordonne au besoin de laisser mes connaissances et amis en paix; de ne leur faire ni avances, ni amitiés, de ne pas dire aux messieurs qu’on a pour eux des sympathies exceptionnelles et qu’on les considère comme des fils, ne pas les inviter et ne pas leur faire de déclarations touchantes. Ces choses-là se comprennent quelquefois par hasard mais en général dans le monde elles sont étranges et ridicules.
навскоси
Ці речі так напружують мені нерви, що я ніколи не зможу цього висловити!
en travers Ces choses-là me crispent les nerfs à un point que je ne saurai jamais dire !
Коли мадам моя мати втручається в когось, мені так само варто закреслити чиєсь імʼя зі свого списку. «Це вже не переконання — це забобон». Я їй це сказала сьогодні ввечері. З іншими ще можна змиритись, але люди, яких я знаходжу, яких шукаю, яких здобуваю, — їх, заради Бога, хай не чіпають! Сьогоднішній день перевернув кілька моїх спокійних ідей і вкрив їх чорним. Мені навіть більше не хочеться розповідати про пана Руера Музе. На лист Кассаньяка, що закінчувався словами: «до цього тижня, чи не так?» — відповіли! відповіли: «до четверга, чи не так?» Це невимовно прикро! І від мене все приховали — тільки чекали на мій дорогий скарб, а дорогий скарб так і не прийшов. Кассаньяк завжди ставився до нас однаково, але після кількох пліток Блана або, можливо, просто з примхи — він тримався стримано; відтоді я зовсім його облишила, і відтоді уявили, що я його люблю, — і що особливо образливо: це ретельно приховували, остерігаючись про це й заїкнутися, — навпаки! Якщо я співаю сентиментальний романс, то він, мовляв, звернений до нього, зітхають, дивлячись на мене, і голосно говорять, що я ніколи нікого не полюблю, а потім дивляться на мене, наче кажучи: «Бачиш, ми не дурепи і... до того ж ми знаємо, що ти його не любиш».
Quand Madame ma mère se mêle dans quelqu’un j’ai tout aussi bien fait de biffer le nom de quelqu’un dans ma liste. « Ce n’est plus une conviction c’est une superstition ». Je le lui ai dit ce soir. Passe encore pour tout le monde, mais les gens que je trouve, que je chercher, que j’obtiens ceux-là, pour Dieu qu’on ne me les touche pas ! La journée d’aujourd’hui m’a renversé plusieurs idées calmes et me les a couvertes de noir. Je n’ai même plus envie de raconter M. Rouher à Mouzay. A la lettre de Cassagnac qui se terminait par : à cette semaine n’est-ce pas ? on a répondu ! on a répondu : « à jeudi n’est-ce pas ? » C’est navrant de pareilles choses ! Et on m’a tout caché, seulement on a attendu mon cher trésor et mon cher trésor n’est pas venu. Cassagnac a toujours été le même mais depuis quelques potins de Blanc ou peut-être simplement par caprice il s’est tenu sur la réserve, dès lors je l’ai abandonné tout à fait et dès lors on s’est imaginé que je l’aimais et ce qui est particulièrement injurieux c’est qu’on le cachait soigneusement se gardant bien de le dire au contraire ! Si je chante une romance sentimentale, c’est à lui qu’elle s’adresse, on soupire en me regardant et on dit tout haut que je n’aimerai jamais personne et puis on me regarde comme pour dire : Tu vois que nous ne sommes pas bécasses nous autres et que... d’ailleurs nous savons que tu ne l’aimes pas.
Це бідні діти, налякані моїми докорами й прикрощами. Але як ці бідні діти ускладнюють становище!
Ce sont de pauvres enfants effrayés par mes reproches et mes ennuis. Mais comme ces pauvres enfants aggravent les situations !
З такою винятковою людиною, як Кассаньяк, стосунки делікатні й складні, коли ти ні корисна жінка, ні приємна, ні знатна дама. Я б упоралась, але в мене відібрали засоби. Мій смуток — під стать інтересові, який я відчувала до цього пана.
Avec un être exceptionnel comme Cassagnac... les rapports sont délicats et difficiles quand on n’est ni une femme utile, ni une femme agréable ni une grande dame. Je m’en serais tirée mais on m’en a ôté les moyens. Mon chagrin est en rapport avec l’intérêt que je portais à ce Monsieur.
А моє роздратування на своїх — під стать смуткові.
Et mon dépit contre les miens en rapport avec mon chagrin.
Пан де Жобаль відвідав мене в майстерні.
Monsieur de Jobal est venu me voir à l’atelier.
Я працювала як звичайно — ці кілька днів напівканікул закінчились, я щойно отримала удар батога й повертаюсь до обовʼязку. На мить захотілось написати Кассаньяку записку:
J’ai travaillé comme d’habitude, ces quelques jours de semi-vacances sont finis, je viens de recevoir un coup de fouet et rentre dans le devoir. Un instant j’ai eu envie d’écrire un mot à Cassagnac :
Переписаний лист · Lettre de Marie à Paul de Cassagnac (projet), 13 juin 1878«Пане, протягом усього вашого існування, мабуть, не знайшлося нікого, хто серйозно сказав би вам, що ви цілковита свиня від того, що так погано вихований. Інакше ви б виправились, бо ви достатньо розумні, щоб зрозуміти необхідність цього. Тож із решток колишньої дружби я й кажу вам це.»Monsieur, pendant toute votre existence il ne s’est sans doute trouvé personne pour vous dire sérieusement que vous êtes tout à fait cochon à force [d’]etre mal élevé. Autrement vous vous seriez corrigé car vous êtes assez intelligent pour en comprendre la nécessité. Par un reste d’amitié je viens donc vous le dire.Марі Башкирцева.Marie Bashkirtseff.
Але я подумала, що тут зробили дурницю, яка, зрештою, мене не стосується.
Mais j’ai réfléchi que l’on avait fait une bêtise qui ne me regarde pas après tout.
Ви ніколи не дізнаєтесь, до чого це доходить... так от, мої матері, не бачачи Кассаньяка, втратили надію, але ось його зустрічають — він вітається, говорить, і повертаються додому, переповнені стримуваною радістю, будуючи тисячу химер, як пан Жуаєз у «Набабі», і розповідаючи одна одній із таємничим виглядом, що справді цей Пополь дивний, він, безперечно, поводиться як закохана людина, — та хіба не схожі ці два чудовиська, вона і її Пополь.
Vous ne saurez jamais jusqu’à quel point ça va... ainsi mes mères ne voyant pas Cassagnac avaient perdu espoir, mais on le rencontre, il salue, il parle et on rentre à la maison folles de joie comprimée bâtissant mille chimères comme M. Joyeuse dans « le Nabab » et se racontant avec de petits airs mystérieux que vraiment ce Popaul est étrange, il se conduit certes comme un homme amoureux, se ressemblent-ils assez ces deux monstres, elle et son Popaul.
Ви відчуваєте, наскільки це тяжко, прикро — особливо коли до цього трохи привʼязана. Будь я втіленим таланом — нічого; але я так добре відступила від свого першого підходу, все йшло так добре, але потрібна була обережність, запобіжні заходи проти мого безталання...
Vous sentez ce que cela a de pénible, de fâcheux, surtout quand on y tient un peu. Que je sois la chance incarnée, ça ne ferait rien; mais je me suis si bien retirée de ma première manière, tout allait si bien mais il fallait de la prudence, des précautions pour parer à mon guignon...
Ах! Та де там! Спочатку Берта, потім моя родина.
Ah ! bien oui ! D’abord Berthe, ensuite ma famille.
... Я впораюся, так само як раніше я відчувала, що [не] впораюся, — тепер у мене натхненна певність, що впораюсь. Мої неприємності добігають кінця — я це відчуваю. Аби тільки мені не допомагала родина. Я хочу діяти сама, цілком сама, і якщо мені потрібна порада — я звернусь до Бога і до свого генія, що завжди радить добре, коли я його слухаю.
... Je m’en tirerai, de même qu’auparavant j’avais le sentiment que je [ne] m’en tirerais pas, j’ai la certitude à présent inspirée que je m’en tirerai. Mes embêtements tirent à leur fin, je le sens. Pourvu qu’on ne m’aide pas dans ma famille. Je veux agir seule, absolument seule et si j’ai un conseil à demander je le demanderai à Dieu et à mon génie qui conseille toujours bien quand je l’écoute.
Цей бідний Мультедо, що більше не наважується зʼявлятися після квитків, — я йому заборонила.
Ce pauvre Multedo qui n’ose plus se présenter après les billets, je lui avais défendu.