Субота, 1 червня 1878.

Це не нещастя для нащадків, але це заважає мені бути зрозумілою.
Йорк приходить і просить нас поїхати ввечері на бал із нею і роздобути запрошення. Якщо не цього вечора — то іншого, я йду до Кароліни, і за три години вона шиє мені сукню, в якій я наче загорнута в хмару. Все це — шматок англійського крепу, який вона драпірує на мені і який робить мене стрункою, елегантною, довгою. Верхня частина ліфа обмежена самим краєм крепу, що прилягає до шкіри. Широка стрічка на талії, затягнута вічною мідною пряжкою. На шлейф накинуто великий букет білих троянд.
Лакони і Фостер обідали в нас.
Голова вийшла не дуже, але в написаній ступні було дещо вдале.
Я читаю свої книжки про магнетизм. Зрештою, найбільше мені сьогодні хочеться піти спати й, засинаючи, думати про щось веселе.
Я заздрю Брезло — вона зовсім не малює як жінка. Наступного тижня я так попрацюю, що ви побачите... Пообіддя я присвячу Виставці й Салону. Але на тому тижні... я хочу добре малювати, і так і буде.
Берта пише мені.

Примітки

Англійський креп (crêpe anglais) — легка крепова тканина зі злегка зморщеною поверхнею для бальних суконь. ↩