Неділя, 19 травня 1878.

Приходить Ґолдсмід, а потім — вгадайте хто... Мультедо.
Як же так, добродію, ви вже повернулись — невже не відбули своїх двадцяти восьми днів?
Він некрасивий, я дуже насмішлива, і він залицяється до Діни.
Музе і його дочка обідають у нас. Дочка розповідає мені, що є якась пані Прессек — дрібна буржуазка з Вобана, негарна, простацька, з великими ногами, але сомнамбула, яку Пополь вважає натхненною, без якої не робить нічого, якій він віддає всі свої гроші, яка постачає йому коханок, штопає його шкарпетки, веде його рахунки, і що поки ця жінка його триматиме — він ніколи не одружиться; здається, він сказав, що:
— Заради Марі я вик... усіх жінок у вікно.
Якби це було правдою, я б була дуже рада.
Була ще якась Клер, яка має... дітей... Тощо.
Цілий вечір ми разом жартуємо, вона говорить про свого скульптора.
Кассаньяк чинить так само, як і я, щодо цього черепа, за оригінальність якого всі вітають Брезло. Я пишу йому те, що бачите нижче.
Разом із де Дайєнс ми складаємо для нього ще одну штуку ось такого змісту:
[Неділя, 19 травня 1878]
Вам мало відвідувати Пассі й Шайо — ви ще й влаштовуєте нічні свята у себе. Де можна дістати контрамарки на ваші оргії???
Не далі як десять днів тому три незнайомки прослизнули до таємничого № 10. Опівночі двоє пішли, що ж... третя... третя...
Пополю, ви мене добре розумієте. Знайте, поважний, що в мене аж слинка тече — бо хоча вас і позбавили мандата, сил ви ще не позбулися. Авжеж!
Ваш день стане моїм, ваша година — моєю, ваша зброя... наша.
Бюро Тетбу XXX.
Ця записка ще не відправлена... і так ніколи й не була відправлена.