❦
Неділя, 12 травня 1878.
Я написала свій перший натюрморт. Синя порцелянова ваза з букетом фіалок і маленька червона, потерта книжечка поруч — на полотні розміру 3. Так я не перестану малювати й звикатиму до кольорів, присвячуючи цьому дві-три години щонеділі; кожної неділі робитиму щось нове.Dimanche 12 mai 1878J’ai peint ma première nature morte. Un vase en porcelaine bleue avec un bouquet de violettes et un petit livre rouge et usé à côté, sur une toile de 3. Comme cela je ne cesserai pas de dessiner et je m’habituerai aux couleurs en y consacrant deux ou trois heures le dimanche, chaque dimanche je ferai quelque chose d’autre.
Поки малювала, прийняла Ґолдсміда, пані де Музе і її доньку.
J’ai reçu en peignant, Goldsmid, Mme de Mouzay et sa fille.
Дуже спекотно, і я стомлена. Що ж, минулого року теж було спекотно, і я теж була стомлена в той самий час, і думала, що сумую за Лардерелем; роком раніше — Антонеллі, а ще роком раніше — ще якась істота, на яку я перекладала надміри спеки й заціпеніння від самотності.
Il fait très chaud et je suis fatiguée. Eh bien l’année passée il faisait chaud et j’étais fatiguée aussi, à la même époque et je croyais que je m’ennuyais après Larderel; l’année d’avant Antonelli et l’année encore avant, encore quelque créature sur laquelle je faisais retomber les excès de température et l’abrutissement causé par la solitude.
Минулої ночі чудовисько прийшло стукати у двері, щоб йому дали грошей. Мама кинулась до мене, ніби щоб утримати від убивства, і я їй наговорила дурниць. Потім я пішла до своєї маленької вітальні, де було темно, і, впавши навколішки, поклялась перед Богом ніколи більше нічого не відповідати цій жінці, нічого їй не докоряти, а коли вона вчинить якесь жахливе добро або виведе мене з себе — мовчати або йти! Докори, благання, образи ні до чого не придатні — хіба що накликати на мою голову гнів неба.
Hier la nuit le monstre est venu frapper à la porte pour qu’on lui donne de l’argent. Ma mère s’est précipitée vers moi comme pour m’empêcher d’assassiner quelqu’un et je lui ai dit des sottises. Puis je suis rentrée dans mon petit salon où il faisait noir et, tombant à genoux j’ai juré devant Dieu de ne jamais plus rien répondre à cette femme, de ne rien lui reprocher et lorsqu’elle fera quelque bonté affreuse ou me mettra hors de moi, de me taire ou de m’en aller ! Les remontrances, les prières, les injures ne servent à rien qu’à amasser sur ma tête la colère du ciel.
До того ж вона дуже хвора, біда може статися будь-якої миті, і я ніколи не втішуся через кривди, яких могла їй заподіяти.
Et puis elle est bien malade, un malheur est vite arrivé et je ne me consolerais jamais des torts que j’ai pu avoir envers elle.
Мама, Діна і Марі ходили в Булонський ліс, і поблизу Ґран-Отелю, де вони завжди купують російські газети для дідуся, зустріли пана Маркса — памʼятаєте, того з минулого літа у Вісбадені, — і Одіффре, Дивовижного. Цей останній — дивовижний, але дурний Еміль — приїхав із Ніцци і їде до Лондона. Кажуть, він дуже постарів і подурнішав. Все одно — він залишається тією ж гризеткою1 з нашого ніццького латинського кварталу, про яку завжди згадуватимеш із усмішкою, хоч і з певною огидою.
Maman, Dina et Marie sont allées au Bois, et près du Grand Hôtel où elles vont toujours acheter les journaux russes pour grand-papa, elles se sont vus avec M. Marx vous vous souvenez celui de l’été passé à Wiesbaden, et avec Audiffret, le Surprenant. Ce dernier surprenant mais stupide Emile, vient de Nice et va à Londres. On le dit bien vieilli et enlaidi. C’est égal il n’en est pas moins la grisette de notre quartier latin de Nice dont on se rappellera toujours en souriant quoiqu’avec un certain dégoût.
Примітки
«Гризетка» — молода робітниця з паризького Латинського кварталу, за легендою подруга студентів. Марі застосовує це слово до Одіффре. ↩