❦
на полях · annotation de Marie sur la page de titre du Livre 80
Субота, 4 травня 1878.
Примітка: Оголена жінка, голова в тіні — це на світлі — для Флоренції, далеко від хлопчачої школи, вид із моря, міст.Samedi 4 mai 1878
Робер-Флері давав мені урок тридцять пʼять хвилин. Дивно, що Кассаньяк нічого не відповідає, — такого ніколи раніше не було.
Robert-Fleury m’a fait une leçon de trente-cinq minutes. Ce qui est étonnant c’est que Cassagnac ne réponde rien, cela n’est jamais arrivé.
Після вівторкового вечора я думала, що він і справді прийде, тим більше що він хотів прийти в четвер, я не захотіла, і він, можна сказати, сам себе запросив — а це мені подобається. Марне чекання, хоч би чого чекав, — одна з речей, що дратують мене найбільше, надто коли це стосується приходу брата, до якого почуваєш дружбу настільки ж вічну, як і безкорисливу. У той вечір, коли ми застали його в синьому, він навіяв мені те саме почуття, що охоплює мене, коли я приїжджаю до великого міста. Спрага привласнення1, в якій немає нічого виняткового чи ніжного.
Après la soirée de mardi j’ai pensé qu’il viendrait vraiment, d’autant plus qu’il voulait venir jeudi et que je ne l’ai pas voulu et qu’il s’est plutôt invité lui-même, ce que j’aime assez. L’attente trompée, quelle que soit la chose qu’on attende, est une des choses qui me dérangent le plus surtout quand c’est la visite d’un frère pour lequel on a une amitié aussi éternelle que désintéressée. Le soir que nous l’avons trouvé en bleu, il m’a inspiré le même sentiment que j’ai en arrivant dans une grande ville. Une soif d’accaparation [sic] qui n’a rien d’exclusif ni de tendre.
Мені вистачило дурості захотіти задрапірувати сукню між пʼятою і сьомою годиною. Це вивело мене з рівноваги настільки, що я не могла укласти зачіску і розплітала її разів двадцять. Ця робота, від якої тупієш, робить мене ні на що не здатною, і я майже зовсім роздратована, поки пані Йорк обідає, а потім увечері — де Дайєнс, пан дʼАндіньє і Ґолдсмід.
J’ai eu la bêtise de vouloir draper ma robe entre cinq et sept heures. Cela m’a énervée au point de me rendre incapable d’arranger mes cheveux que j’ai défaits vingt fois. Cette besogne abrutissante me rend bonne à rien et je suis presque bien agacée pendant que Mme Yorke dîne, et puis le soir il y a de Daillens, M. d’Andigné et Goldsmid.
Наче боюся чогось.
C’est comme si j’avais peur de quelque chose.
Я обожнюю все просте — живопис, почуття тощо — усе!.. Я ніколи не мала простих почуттів і ніколи не матиму, бо вони неможливі там, де є сумніви й побоювання, засновані на минулому досвіді. Прості почуття можуть існувати лише у щасті, або в сільській глушині, в невіданні всього того, що...
J’adore tout ce qui est simple, la peinture, les sentiments etc. tout... ! Je n’ai jamais eu de sentiments simples et je n’en aurai jamais car ils sont impossibles là où il y a des doutes et des appréhensions fondées sur des faits antérieurs. Les sentiments simples ne peuvent exister que dans le bonheur ou à la campagne dans l’ignorance de toutes ces choses qui...
За самою своєю природою я — вкрай прискіплива натура: як від надлишку тонкості, так і від самолюбства, бажання аналізувати, шукати правду, боязні піти хибним шляхом, не досягти успіху.
Je suis un caractère essentiellement tripoteur tant par un excès de finesse que par amour-propre, désir d’analyse, recherche du vrai, crainte de faire fausse route, de non réussite.
Отже, коли серце або розум змучений усіма цими речами, доходиш лише до виснажених результатів — нехай і здатних бути бурхливими, але й схильних до дивних зворотів, злетів, падінь; словом, до цілковитої й мучливої нерівності, яка загалом краща за цілковиту рівність, котра, як кажуть, стомлює й виключає ті надзвичайно тонкі відтінки, що мають давати вищу насолоду витонченим натурам, прискіпливим, тим, хто шукає вишуканості у великому, навіть у піднесеному, — і без чого ніколи не досягнеш таких потужних і барвистих ефектів.
Eh bien quand le coeur ou l’esprit est tourmenté par toutes ces choses on n’arrive qu’à des résultats fatigués, qui peuvent sans doute être violents, mais aussi, sujets à des retours étranges à des exaltations, à des chutes, bref une inégalité absolue et tourmentante qui somme toute est préférable à une absolue égalité qui comme on le dit fatigue et exclut ces nuances extrêmement délicates qui doivent donner des jouissances suprêmes aux délicats, aux tripoteurs qui veulent des finesses dans le grand, même dans le sublime et sans lesquelles on n’obtient jamais des effets aussi puissants et aussi colorés.
Можна подумати, що я в цьому щось тямлю. Я лише знаю, що пишу свої фантазії і нічого ні в кого не краду.
On dirait que j’en sais quelque chose. Je sais seulement que j’écris mes fantaisies et ne vole rien à personne.
Примітки
Слово самої Марі: «accaparation» [sic] (звичайна форма — «accaparement»). ↩