Середа, 6 березня 1878

Я почала писати ніс — модель пішла, і хай йому грець! Так неможливо.
викресленоЯ щойно розлютилася на себе!!
Уявіть собі — я відчиняю двері до їдальні і встигаю тільки побачити, як шмигає цей... Жорж, який, побачивши, що двері відчиняються, ховається в дідуся. Ну й я... я ідіотка!
Він здався мені таким жалюгідним і таким нещасним, що я ледь не заплакала.
Я злюся на себе.
А ввечері мадам моя мати доводить мене до сказу, стверджуючи, що Жорж нічого не робить і що все це — лише потреба в сценах і жахах, яка сидить у мені.
Хай Бог простить безумицю.