❦
Пʼятниця, 15 лютого 1878
Які чарівні в нього ноги — але я не можу не сміятися, згадуючи вчорашнє.Vendredi 15 février 1878
Ця синя фланель і ця червона облямівка.
Cette flanelle bleue et ce liseret rouge.
Завтра в Оперу не піду. Це спокутує вчорашнє.
Je n’irai pas à l’Opéra demain. Cela rachètera hier.
Дивлячись на його ноги, розумію його пристрасть до ніг. Ви знаєте, він дуже високий і досить міцний, тому тим дивовижніше, що в нього такі ноги і руки.
Je comprends sa passion pour les pieds en regardant les siens. Vous savez qu’il est très grand et assez fort, c’est donc d’autant plus remarquable qu’il ait des pieds et des mains comme il les a.
Тітка, коли ми розповідаємо їй про вчорашню виставу, — каже про Кассаньяка, що він розпусний негідник.
Ma tante dit lorsque nous lui racontons la mise en scène d’hier, elle dit donc de Cassagnac que c’est une canaille dépravée.
Малюю, як завжди, — що не заважає бути дуже незадоволеною собою. Я сказала це Робер-Флері деякий час тому, і минулої суботи, коли він виправляв наші академічні малюнки:
Je dessine comme d’habitude ce qui ne m’empêche pas d’être très mécontente de moi. Je l’ai dit à Robert-Fleury il y a quelque temps et samedi passé comme il corrigeait nos académies :
— Це ви зробили?
- C’est vous qui avez fait ça?
— Так, пане.
- Oui Monsieur.
— Ви не малювали цілих фігур до того, як прийшли сюди?
- Vous n’avez pas dessiné d’ensembles avant de venir ici ?
— Та ні.
- Mais non.
— Здається, ви скаржитеся?
- Je crois que vous vous plaignez ?
— Так, пане.
- Oui Monsieur.
— Що просуваєтеся надто повільно?
- D’aller trop lentement ?
— О, так, пане.
- Oh ! oui Monsieur.
— Що ж, на вашому місці я був би дуже задоволений.
- Eh bien, moi à votre place je serais très content.
Це було сказано з дуже доброзичливою веселістю і було варте багатьох компліментів.
C’était dit avec une gaieté très bienveillante et valait bien des compliments.
Так! Але коли ж я зможу... писати портрети... Через рік... сподіваюся хоча б на це.
Oui ! Mais quand pourrai-je... peindre des portraits... Dans un an... je l’espère au moins.