Середа, 6 лютого 1878

Заснула о пів на четверту, встала о восьмій, за роботою о девʼятій.
Втомилася і доведеться переробляти ранковий малюнок.
Робер-Флері прийшов увечері виправляти наші роботи.
Мама і Діна у Музе.
Кажуть, принц де Бурбон раптово виїхав до Бразилії. Мені все одно — він мені був ні до чого.
Пан Жамен, студент знизу, двадцяти трьох років, що навчається вже три роки, минулого року брав участь у конкурсній програмі і отримав декілька медалей у Школі, — вчора здобув ще одну медаль.
Половина нашої майстерні йде на виставку цього конкурсу. Як кумедно вийшло з цими хлопцями: вони дивилися на нас, ішли слідом і були вкрай здивовані, побачивши, як я сідаю в купе разом із Шеппі.
Цей Жамен, безперечно, талановитий. Я його ніколи не бачила, але він цікавить мене як людина, що чогось варта, — звісно, не як чоловік.
Хочу вивести його в люди.
Кассаньяк має замовити собі портрет; відомий художник коштує дорого, а невідомий... зробив би задарма, але якщо не вдасться, Пополь утратить свою цінність і матиме лише поганий портрет. Оскільки час, коли я зможу говорити за себе, ще далеко, а Пополь все товстіє, я воліла б, щоб це був пан Жамен, а не хтось інший — не Амелі, яка передала йому це прохання через інших... але такого — ніколи в житті.
Як прикро, як дратівливо, як сумно — що не можна почати саме з цього портрета.
Сподіваюся, так хочу, щоб минув рік — рік або вісімнадцять місяців, після чого я, мабуть, зможу писати що захочу.
Чоловіки мають Школу з усіма її можливостями... а ми! Убозтво!! Що вже казати.
О Боже мій, якби я почала хоча б два роки тому!! Я від цього божеволію.

Примітки

«Monté en loge» («піднявся в ложу») — увійшов до закритих конкурсних майстерень Школи витончених мистецтв, обовʼязкова умова для претендентів на Римську премію. Жінок до них не допускали. ↩