Вівторок, 29 січня 1878 р.

Я так боялася конкурсу, що бідна Розалі доклала надлюдських зусиль, щоб підняти мене. Чекала або отримати медаль, або опинитися в самому хвості. Ні те, ні інше. Залишилася на тому самому місці, що й два місяці тому; отже, провал... Якщо я не просунулася — це вина Кассаньяка. Я йому за це відплачу разом із його колонель!
Він був такий шельмуватий і такий кумедний, показуючи свій портрет у зуавському мундирі: колонель поціновує зуава як знавець.
Я пішла провідати Брезло, яка все ще хвора. Я обіцяла Кассаньяку підошву зі слонової кістки, але він поклав би її до... спільної могили. Я дам намалювати свої ступні з усіма їхніми вадами.