❦
Середа, 12 грудня 1877
О першій годині прийшли священик і диякон і вділили дідусеві святі тайни. Мама плакала і голосно молилась. Потім… я пішла обідати — ось вона, тварина, що неминуче є в кожній людині. Вся ця хвороба нічого не змінює в моєму звичайному існуванні — чи то тому, що я бездушна, чи тому, що я спокійна і розсудлива… Власне, для мене це не велике горе — воно зачіпає мене лише через тих, хто мене оточує.A une heure le prêtre et le diacre sont venus et l’on a administré les sacrements de l’église à grand-papa. Maman pleurait et priait tout haut. Après... je suis allée déjeuner, ce que c’est que la bête qui est forcément dans chaque homme. Toute cette maladie ne change rien à mon existence habituelle, est-ce parce que je suis sans cœur ou bien parce que je suis calme et raisonnable... Au fait ce n’est pas un grand chagrin pour moi, il ne me touche qu’à travers ceux qui m’entourent.
Ходила до знаменитого хіроманта Дебаролля1 — з Розалі, скромно вдягнена. Він прийняв мене за робітницю і говорив банальності три чверті години — за мої двадцять франків. Негідник!
Je suis allée chez le fameux chiromancien Desbarolles, avec Rosalie et modestement mise. Il m’a prise pour une ouvrière et m’a dit des banalités pendant trois quarts d’heure, pour mes vingt francs. Le misérable !
Яка шкода — адже саме завтра мають представити принца Філіпа Бурбонського. Прикро… дуже прикро… це, мабуть, кара за мою бездушність… якщо вона є — бо мені жаль дідуся, дуже жаль, коли я дивлюся на нього в тому стані, в якому він тепер, — він, що ще так недавно… Зрештою, хай буде воля Господня… Чому?.. Може… Бог не хоче того, що відбувається… але тоді хто це робить?
Quel dommage à cause de demain, c’est demain... qu’on doit présenter le prince Philippe de Bourbon. C’est ennuyeux... très ennuyeux... c’est sans doute pour punir mon insensibilité... si insensibilité il y a car grand-papa me fait de la peine, beaucoup de peine, quand je le regarde dans l’état où il est, lui qui il y a si peu de temps encore... Enfin, la volonté de Dieu sera faite... Pourquoi ?... Peut-être... Dieu ne veut pas ce qui se fait... mais, alors qui le fait ?
Ей, ей, Біжу душі моєї — ви говорите дурниці.
Eh ! Hé Bijou de mon âme vous dites des bêtises.
Жорж користується тим, що зараз йому нічого не скажеш і не виженеш, і впадає в найжахливіші напади люті. Він скажений від пияцтва… Краще про це не говорити, бо я нетямлюся від люті.
Georges profite de ce qu’en ce moment on ne peut rien lui dire, ni le mettre à la porte, pour se livrer aux plus monstrueuses fureurs. Il est enragé à force de boire... J’aime mieux ne pas en parler car je deviens folle de colère.
Плевна взята,2 і загалом справи росіян ідуть краще відтоді, як я щовечора молюся Богу за них.
Plevna est prise et en général les affaires des Russes vont mieux depuis que je prie Dieu tous les soirs pour eux.
Примітки
Адольф Дебаролль (1801–1886) — знаменитий паризький хіромант, автор книжки Les Mystères de la main («Таємниці руки», 1859). ↩
Плевен (Плевна) — болгарська фортеця, центр жорстокої облоги; захоплена росіянами 10 грудня 1877 р. — вирішальна подія Російсько-турецької війни. ↩