❦
Неділя, 2 грудня 1877
Прокинувшись, я була геть такого кольору, як на картинах Фраґонара1 — шкода, що не завжди можна бути такою.Quand je me suis réveillée j’étais tout à fait de la couleur des tableaux de Fragonard, c’est dommage de ne pouvoir toujours être ainsi.
Зробили кілька візитів — до пані Каншиної, Дубельт, де Файє, Бойд.
On a fait quelques visites, à Mesdames Kanschine, Doubelt, de Fayet, Boyd.
А я пішла до своїх художниць — Брезло, Шеппі, Целлер, Форхгаммер, італійки, що співає. Краще бути першою тут, ніж десятою деінде. І не тільки це — а й те, що… там я граю роль принцеси — доброї душі, ліберальної і всього іншого; балакаємо, співаємо, кричимо і головне — дотепуємо… часом італійка Марія, яка співає за фахом… а в мене голос кращий, ніж у неї. Це несправедливо… І голос мій ще не розвинувся до кінця — рішуче несправедливо.
Et moi je suis allée chez mes artistes, Breslau, Schaeppi, Zeller, Forchhammer, l’Italienne qui chante. J’aime mieux être la première ici que la dixième ailleurs. Et ce n’est pas même cela c’est que... je fais là la princesse bonne fille, libérale et tout le reste et on cause, on chante, on crie et surtout on a de l’esprit... quelquefois l’Italienne Maria qui chante de son état... et j’ai une plus belle voix qu’elle. Ce n’est pas juste... Et je n’ai pas encore toute ma voix, décidément ce n’est pas juste.
Щаслива, що обдарована з усіх боків. Жалюгідна!
Je suis heureuse d’être douée de tous les côtés. Misérable !
Замість того щоб витрачати життя на нарікання, ти могла б плекати ті дари, що дав тобі Бог, — Бог, що надто добрий до тебе. Зрештою, єдине, що ти можеш зробити, — це більше не розтрачувати себе.
Au lieu de passer ta vie à te plaindre tu aurais pu cultiver ces richesses que t’a données Dieu, Dieu qui est trop bon pour toi. Enfin tout ce que tu peux y faire c’est de ne plus te gaspiller.
Там я — велика дама, мене бачать у сяйві ореолу, і оскільки я цим не користуюся… здаюся вдвічі чарівнішою. Якби ви знали, яка насолода — відчувати, що тебе люблять, що тобою захоплюються, відчувати, що подобаєшся, що тебе слухають, і що в усьому цьому немає ні примусу, ні облуди, ні брехні!
Je suis là-bas la grande dame, on me voit avec une auréole et comme je n’en use pas... je parais doublement charmante. Si vous saviez quel délice c’est de se sentir aimée, admirée, de sentir qu’on plaît, que l’on vous écoute et que dans tout cela il n’y a ni contrainte, ni fausseté, ni mensonge !
Повернувшись, застаю Блана і картки Бойдів.
En rentrant je trouve Blanc et les cartes des Boyd.
Примітки
Жан-Оноре Фраґонар (1732–1806) — французький живописець рококо, відомий рожево-персиковими, повітряними тонами. ↩