Субота, 1 грудня 1877

Говорили про те, щоб піти з Кассаньяком на «Якби я був королем» — отже, треба було йому телеграфувати або написати; замість цього мама сама пішла, як навіжена, сказати його слузі, що «російські дами і т. ін. і т. ін.»
Через дві години отримали записку від великої людини, яка нічого не зрозуміла і питала, у чому справа. А потім їли цибулю, від запаху якої я мимоволі шаленію.
Замість того щоб іти до Жюліана, я вранці пішла з Брезло до Лувру — дивитися малюнки майстрів.
А тепер я втомлена, бо щойно малювала людські кістки з натури, тоді як поверхом вище американська родина влаштовує вечірку. Не заздрю їм.
Мандоліна повернулася додому, знову справивши ефект. Амелі розлючена і каже, що не вірить у феноменів і що часто кажуть, ніби тільки-но почали, а малюють давно. Маєш! Власне, може, я й справді малювала, і багато, — хоча навряд; власне, не знаю.
Олександр бʼється на дуелі — ви це вже знаєте.

Примітки

«Якби я був королем» (Si jʼétais Roi) — опера-комік Адольфа Адана (1852), популярна в той час. ↩