❦
Пʼятниця, 30 листопада 1877
Нарешті принесла мандоліну до майстерні, і цей чарівний інструмент зачарував усіх — тим більше що для тих, хто ніколи не чув, я граю добре. А ввечері, коли я грала під час перерви, а Амелі акомпанувала мені на фортепіано, увійшов Батько і почав слухати. Бачили б ви його — чоловік був у захваті. Як усі живописці без заслуг, він насміхається з Італії; після мандоліни він майже погоджується зі мною, що це найкрасивіша країна у світі.J’ai enfin porté ma mandoline à l’atelier et cet instrument charmant a charmé tout le monde d’autant plus que pour ceux qui n’en ont jamais entendu je joue bien. Et le soir comme j’en jouais au repos et Amélie m’accompagnait sur le piano le Père entra et se mit à écouter. Si vous pouviez le voir vous verriez un homme ravi. Comme tous les peintres sans mérite il se moque de l’Italie, après la mandoline il convient presque avec moi que c’était le plus beau pays du monde.
— А я думав, що мандоліна — це щось на кшталт гітари, по якій дряпають! Я не знав, що вона співає, не міг уявити, що з неї можна витягнути такі звуки — і це граціозно! Ах! чорт забирай, більше не скажу про неї нічого поганого. Я провів там — чи вірите? — чудову мить. Ах! це прекрасно. Можна сміятися скільки завгодно, але я запевняю вас: це… дряпає щось у серці. Дивна річ.
- Moi qui croyais que la mandoline était une espèce de guitare dont on grattait ! Je ne savais pas qu’elle chantait, je ne pouvais pas me figurer qu’on pouvait en tirer de pareils sons et c’est gracieux ! Ah ! sapristi, je n’en dirai plus de mal. J’ai passé là, le croiriez-vous, un beau moment. Ah ! c’est beau. On rira si on veut mais je vous assure que cela... gratte quelque chose dans le cœur. C’est drôle.
Ах! жалюгідний — то ти це відчуваєш.
Ah ! misérable tu le sens donc.
Поки ми були у сестри Амелі, яка дає Діні уроки розпису віял, Маркуар завітав до нас. Я забула розповісти, що вчора він надіслав мені досить гарний букет.
Pendant que nous étions chez la sœur d’Amélie qui donne à Dina des leçons de peinture d’éventails, Marcuard a été chez nous. J’ai oublié de vous dire que hier il m’avait envoyé un assez beau bouquet.
Та сама мандоліна не мала жодного успіху якогось вечора, коли я грала перед Дубельт, де Перрʼєром, Зурло і т. ін., — а все ж то були люди, які мали б робити компліменти хоча б з ввічливості. Багато світла, жилети «серцем» і пудра — все це руйнує чарівність. Тоді як поручень майстерні, тиша, вечірні чорні сходи, втома — налаштовують тебе на все, що є в цьому світі ніжного, і… кумедного, милого, чарівного.
Cette même mandoline n’a eu aucun succès un soir que j’en jouai devant Doubelt, des Perrières, Zurlo etc. et pourtant c’étaient des gens qui devraient faire des compliments quand même. Beaucoup de lumière, des gilets en cœur et de la poudre de riz, tout cela détruit le charme. Tandis que la rampe de l’atelier, le calme, le soir l’escalier noir, la fatigue, vous disposent à ce qu’il y a dans ce monde de doux, de... drôle, de gentil, de charmant.
Страшне в мене ремесло: вісім годин праці на день, переїзди — але насамперед праця сумлінна й розумна. Їй-богу! немає нічого дурнішого, ніж малювати, не думаючи про те, що робиш, не порівнюючи, не пригадуючи, не вивчаючи, — і це б не втомлювало.
C’est un métier terrible que le mien, huit heures de travail par jour, les trajets, mais surtout un travail consciencieux et intelligent. Pardieu ! rien de plus bête que de dessiner sans penser à ce qu’on fait, sans comparer, sans se souvenir, sans étudier et cela ne fatiguerait pas.
Хай тільки дні стануть довшими — працюватиму більше; усе це — щоб повернутися до Італії.
Que les journées soient plus longues et je travaillerai plus, c’est pour retourner en Italie.
Я хочу добитися свого.
Je veux arriver.