Середа, 28 листопада 1877

Ми мали йти до Каролюса-Дюрана з молодим Зурло, але я затрималась через майстерню і через Маркуара, який якраз збирався ввійти, коли я виходила.
Втім, капітан досі у вітальні — грає в карти, це мене заспокоює.
Ходила віднести Шеппі чаю — її не було вдома. Бідна дівчина, нею заволоділа якась млявість; вона занепала духом і в розпачі від хвороби; намагаються її розважити, але коли немає ні гроша, на це шкода дивитися.
А все-таки я серед шести найсильніших.
Бідна Шеппі.
Донині Брезло була найзухвалішою в майстерні — але я перевершую її… Збираються слухати нас, і мені це подобається, бо я зображую Пополя на трибуні і ще тому, що я люблю Брезло, а вона в нас Араміс; Шеппі — Портос; Амелі — дʼАртаньян. Атос — це не я, ви ж знаєте, — і я не хотіла б ним бути: це занадто серйозно для мене.

Примітки

Персонажі роману Александра Дюма «Три мушкетери»: Араміс, Портос і дʼАртаньян — три мушкетери; Атос — найбільш стриманий і меланхолійний із них. ↩