Субота, 24 листопада 1877

Дідусеві не гірше, але він послав за консулом і розпорядився спадком — мене це мало обходить. Він нічого мені не залишить, знаючи, що в мене є тітка. Він виписав вексель на імʼя Діни на 75 000 карбованців.
Увечері в майстерні були лише Амелі, я і Жюліан. Покоївка й Розалі.
Пан Жюліан наказав принести конкурсні малюнки панів, наші, карикатури панів.
Ми почали розглядати й оцінювати наш конкурс, чекаючи на справжнє суддівство у вівторок — його проведуть пп. Робер-Флері, Лефевр і Буланже.
Боротьба буде між Брезло, однією француженкою (чотири роки в майстерні, завжди профілі, без священного вогню, але малюнок бездоганний) і ще однією. В Амелі, Полячки й огрядної Жанні — живописні роботи.
Коли дійшли до моєї голови, я почервоніла, і Жюліан сказав приблизно таке:
— Ви можете опинитися на поганому місці, бо змагаєтеся з дівчатами, які три-чотири роки в майстерні, — одне слово, сильними. Але ваша голова — просто одна з найбільш схожих. Те, що ви робите, — феноменально. Візьміть цей малюнок, віднесіть його до будь-якого великого майстра і запитайте, скільки треба, щоб так малювати з натури, — і ніхто, чуєте, ніхто не скаже вам менш ніж рік. Звісно, поки що в ньому повно недоліків…
І він провів зі мною урок, порівнюючи мій малюнок з малюнком француженки.
— І ваші академії сповнені недоліків, але жодної помітної помилки; ідіть розповідайте, що після місяця чи шести тижнів ви робите такі впевнено поставлені й стійкі постаті з натури — вам скажуть, що ви хочете насміятися з людей.
— А я, пане, незадоволена собою!
І я це казала, клянусь, з переконанням.
— Незадоволені?
— Ні! Сподіваюся зробити трохи краще…
— Якщо працюватимете й далі, робитимете неймовірні речі; те, що ви робите, — я ж казав — феноменально.
Він ніколи так не висловлюється перед багатьма людьми — зчинилася б революція; а сьогодні ввечері сказав лише тому, що піддався на обман Амелі, яка вдає з себе ангела. Бідна дівчина — її живопис жахливо намальований і писаний трохи по памʼяті. Жюліан сказав їй це, і — потік сліз. Важко опинитися там, де вона, після чотирьох років наполегливої праці. Вона не вміє «побудувати» голову чи академію, і якби Брезло так часто не виправляла їй малюнки, — я справді не знаю, що було б з її живописом.
Бідна дівчина.
Мені треба було, щоб мене трохи підбадьорили, бо сьогодні вранці, запевняю вас, я була зовсім пригнічена.
Так, я, мабуть, буду на поганому місці — ці кати не знають, скільки часу я малюю, і, не бачивши моделі, не зможуть оцінити схожість.