❦
Середа, 14 листопада 1877
Я ходила в квартал Медичної школи — за різними книгами й гіпсовими відливками. У Вассера — ви ж знаєте Вассера, що продає всілякі людські форми, скелети і т. ін., — так от, там у мене є протекція, і мене порекомендували пану Матіасу Дювалю, професорові анатомії в Школі витончених мистецтв,1 та іншим, і хтось прийде давати мені уроки.J’ai été dans le quartier de l’Ecole de Médecine, partant là-bas, chercher divers livres et plâtres. Chez Vasseur, vous savez bien Vasseur qui vend toute espèce de formes humaines, squelettes etc, eh bien j’ai là des protections et on a parlé de moi à M. Mathias Duval, professeur d’anatomie aux Beaux Arts, et à d’autres et il va venir quelqu’un pour me donner des leçons.
Я в захваті: вулиці були повні студентів, які виходили зі шкіл, — ці вузькі вулички, ці крамниці скрипкових майстрів, — одне слово, усе це.
Je suis ravie, les rues étaient pleines d’étudiants qui sortaient des écoles, ces rues étroites, ces boutiques de luthiers, tout cela enfin.
Ах! Чорт забирай, — я зрозуміла, якщо так можна висловитися, чари Латинського кварталу.
Ah ! sapristi, j’ai compris la magie si l’on peut s’exprimer ainsi, du Quartier latin.
Від жінки в мені лише оболонка, і оболонка ця до чортів жіноча; що ж до решти — то це до чортів щось інше. Це не я кажу, бо я уявляю, що всі жінки такі, як я.
Je n’ai de la femme que l’enveloppe, et cette enveloppe est diablement féminine; quant au reste il est diablement autre chose. Ce n’est pas moi qui le dis, puisque je m’imagine que toutes les femmes sont comme moi.
Латинський квартал — оце я розумію! Тут я мирюся з Парижем; здається, що ти далеко, майже в Італії… в іншому дусі, звісно.
Parlez-moi du Quartier latin, à la bonne heure, c’est là que je me réconcilie avec Paris, on se croit loin presque en Italie... dans un autre genre, je m’entends.
Світські люди, інакше кажучи буржуа, ніколи мене не зрозуміють. Тому я звертаюся до своїх.
Les gens du monde, autrement dit les bourgeois ne me comprendront jamais. Aussi c’est aux nôtres que je m’adresse.
Молоді нікчеми, читайте мене!
Jeunes misérables, lisez-moi !
Ось і мама жахається, побачивши мене в крамниці, де видно таке… о! таке. «Голих селян». Буржуазка! Коли я напишу прекрасну картину — видно буде лише поезію, квітку, плід… Про гній ніхто не думає. Я бачу лише мету, Кінець. І рухаюся до цієї мети.
Ainsi ma mère est horrifiée de me voir dans une boutique où on voit des choses... oh ! des choses. Des « paysans nus ». Bourgeoise ! Quand je ferai un beau tableau on ne verra que la poésie, la fleur, le fruit... On ne songe jamais au fumier. Je ne vois que le but, la Fin. Et je marche vers ce but.
Я обожнюю ходити до книгарів і людей, які завдяки моєму скромному вбранню приймають мене за якусь там Брезло; дивляться на вас якось доброзичливо, підбадьорливо — зовсім не так, як раніше.
J’adore aller chez des libraires et des gens qui me prennent grâce à mon costume modeste, pour une Breslau quelconque; on vous regarde d’une certaine façon bienveillante, encourageante, tout autrement qu’avant.
Одного ранку я поїхала з Розалі до майстерні на фіакрі. Щоб розплатитися, я дала їй монету у двадцять франків.
Un matin je suis allée avec Rosalie à l’atelier, en fiacre. Pour le payer je lui donnai une pièce de vingt francs.
— О! Бідолашна дитино, у мене немає решти.
- Oh ! ma pauvre enfant, je n’ai pas à vous rendre.
Так кумедно.
C’est si amusant.
Блан у нас.
Blanc est chez nous.
Примітки
Матіас Дюваль (1844–1907) — французький анатом і художник, професор Школи витончених мистецтв; автор відомих посібників з анатомії для художників. ↩