❦
Пʼятниця, 9 листопада 1877
Бідна Шеппі лежить у ліжку! Ні роботи, ні навчання — і які витрати!Cette pauvre Schaeppi au lit ! Ni travail ni études et quelles dépenses !
Бідолашний де Перрʼєр — застаю його, повертаючись о десятій із майстерні. Він прощається, їде в Ніццу, а потім назавжди — не знаю куди.
Ce pauvre des Perrières, je le trouve en rentrant à dix heures de l’atelier. Il fait ses adieux, il part pour Nice et puis pour tout à fait, je ne sais où.
А подумати тільки, що я пішла о чверть на дванадцяту — аби бути вчасно, коли завтра прийде до майстерні пан Робер-Флері, і мати кращий колір обличчя, якщо завтра Пополь прийде обідати з нами.
Et dire que je me suis en allée à onze heures et quart pour être à l’heure quand M. Robert-Fleury viendra demain à l’atelier et pour avoir meilleur teint si Popaul venait dîner demain avec nous.
Якби я повернулася до вітальні… ні. Завтра я гнівалася б на себе. Так само, наприклад, я з радістю поїхала б на карнавал в Італію — але потім так плакала б за змарнованим часом. Бо після задоволення нічого не лишається, і — яка ж невдячна людина! — кажеш собі, що могла б обійтися без нього.
Si je retournais au salon... non. J’en serais fâchée demain. C’est comme par exemple, je serais bien heureuse d’aller passer le carnaval en Italie mais je pleurerais tellement après ce temps perdu. Car après le plaisir il ne reste rien et, ingrat que l’on est ! et l’on se dit qu’on aurait pu s’en passer.
З чим я повернуся в Італію? З платтями! Тьху! Я повернулася б туди — і цього разу щоб залишитися, — але з талантом. Буде принаймні чим похвалитися… перед Меліссано!
Avec quoi retournerai-je en Italie ? Avec mes robes ! Fi donc ! J’y retournerais et cette fois pour y rester, avec du talent. Il y aura au moins quelque chose de quoi se vanter... devant Melissano !
Іноді… я думаю, що мій талант… ото гучне слово… Я вмітиму робити гарні портрети, але й мене забудуть, як стільки інших… Я так думаю іноді — тобто питаю себе про це.
Par moments... je pense que mon talent... voyez le grand mot... Je saurai faire de beaux portraits mais je passerai comme tant d’autres... Je le pense par moments, c’est-à-dire je me le demande.
Ні. У мене буде більше. Бо є стільки живописців, так, — але так мало майстрів. Серед сучасних — жодного. Ні, я відчуваю в собі справжню силу, і якби можна було сказати це, не образивши Бога, я б сказала: я впевнена в собі.
Non. Ce sera plus que j’aurai. C’est qu’il y a tant de peintres, oui, mais si peu de maîtres. Dans les modernes, point. Non, je me sens une force réelle, et si on pouvait le dire sans offenser Dieu je dirais : Je suis sûre de moi.
Їх, безперечно, багато, — але водночас їх дуже мало: посередність губиться в натовпі, бо схожа на всіх інших; якщо ж ти справді великий — кількість служить тобі лише пʼєдесталом, як гора битих горщиків біля Риму.1
Il y en a tant, sans doute, mais en même temps il y en a fort peu, si on est médiocre on est perdu dans la foule car on est comme tout les autres mais si l’on est vraiment grand, la quantité ne vous fait qu’une estrade comme la montagne des pots cassés près de Rome.
Примітки
Гора битих горщиків — Монте Тестаччо в Римі, пагорб із черепків античних амфор; художній образ, що кількість посереднього служить пʼєдесталом для великого. ↩