❦
Неділя, 23 вересня 1877
Dimanche 23 septembre 1877
Лотрек усе пише. Якщо він справді нас любить — це зворушливо.
Lautrec écrit toujours. S’il nous aime vraiment c’est touchant.
Ми прогулялися до Булонського лісу. Там були перегони. Я вже не розумію, що відбувається. Зустріли леді Спенсер Купер, сімейство Дюран.
Nous avons fait une promenade au Bois. Il y avait des courses. Je ne sais plus ce qui se passe. Nous avons rencontré lady Spencer Cooper, les Durand.
Мені соромно за себе.
Je suis honteuse de moi.
Нестерпна нерішучість. Я знову стала негарною. Кола під очима, набряклі щоки, важкі повіки. Жах.
Détestable indécision. Je suis redevenue laide. Les yeux cernés, les joues enflées, les paupières lourdes. Une horreur.
Жорж приходить щовечора. Дідусь дозволяє йому майже вмирати з голоду і розмовляє з ним про те про се — як із гостем. А що він до того ж завжди розповідає одне й те саме, плутається й помиляється, цей бідний старий видається мені просто огидним — егоїстичним, деспотичним, бездушним, старомодним і через усі ці якості разом... обурливим.
Georges vient tous les soirs. Grand-papa le laisse presque crever de faim et cause avec lui de choses et autres comme avec un visiteur. Et comme avec ça il raconte toujours la même chose, s’embrouille et se trompe, je le trouve tout bonnement dégoûtant ce pauvre vieillard, égoïste, despote, insensible, démodé et à force de toutes ces qualités... révoltant.
Фовель каже, що я одужала. Але я відчуваю — навіть не пробуючи співати — що голос ще слабкий. До того ж трирічна хвороба, вилікувана за два місяці, здається мені чимось надто гарним, щоб бути правдою. Втім, звʼязки вже нормальні, і горло теж гаразд; є лише кілька невеликих червоних плямок і, звичайно, втома від усіх цих процедур.
Fauvel dit que je suis guérie. Mais je sens sans même avoir essayé de chanter que la voix est encore faible. D’ailleurs cette maladie de trois ans, guérie en deux mois me semble quelque chose de trop beau. Pourtant les cordes n’ont plus rien, la gorge est bien aussi; il n’y a que quelques petites taches rouges et naturellement la fatigue produite par tous ces traitements.
Даю собі цілу зиму відпочинку; це не забагато, якщо подумати, що моє горло хворіє з перервами вже три роки, а безперервно — вже рік. Ви памʼятаєте, в Росії я не могла навіть розмовляти в Петербурзі, а через три тижні...
Je me donne tout cet hiver de repos; ce n’est pas trop quand on pense que ma gorge est malade depuis trois ans avec des intermittences, et depuis un an continuellement. Vous vous rappelez en Russie je ne pouvais pas même parler à Pétersbourg et trois semaines après...
Воістину я чарівна — розважаю вас такими цікавими речами. Собака я, що й казати.
En vérité je suis adorable de vous entretenir de choses si intéressantes. Chien que je suis.
Віжʼє сиділи за сусіднім столиком під час сніданку. Я розгубилася: вітатися першою — мій обовʼязок, але я була така невпевнена! Не вітатися — незручно. Чудова пані вивела мене зі скрути, привітавши першою, за що я їй безмірно вдячна. Відтепер я знатиму, що треба вітатися з нею.
Les Vigier ont déjeuné à une table voisine de la nôtre. J’étais embêtée, saluer la première serait mon devoir mais j’étais si peu sûre ! Ne pas saluer était embarrassant. L’excellente dame me tira d’ennui en saluant la première ce dont je lui sais un gré infini. Je saurai désormais qu’il faut la saluer.