❦
Неділя, 9 вересня 1877
Dimanche 9 septembre 1877
У всіх книгах — нових чи вже прочитаних — щоразу, коли розповідають про те, як уперше бачать купол Святого Петра, я зворушуюся майже неймовірно — неймовірно, бо... що для мене цей купол Святого Петра?
Dans tous les livres, nouveaux ou déjà lus, chaque fois que l’on raconte comment on aperçoit la coupole de Saint-Pierre, je suis émotionnée d’une façon presque incroyable, incroyable parce que... que m’est cette coupole de Saint-Pierre ?
Я плакала вдень. Моє понівечене життя завдає мені болю... Боже збережи мене від слави незрозумілого божества, але я нещасна! Не раз я хотіла визнати, що на мене наслано «лихо», і щоразу повставала проти цієї жахливої думки...
J’ai pleuré dans la journée. Ma vie saccagée me fait de la peine... Dieu me garde de passer pour une divinité incomprise mais je suis malheureuse ! Bien des fois j’ai voulu me reconnaître frappée d’un « mauvais sort », et chaque fois je me suis révoltée contre cette horrible pensée...
Ніколи не позбутися ланцюгів анафеми!..1 Є такі, кому все вдається, тоді як у інших усе обертається на зле. І проти цієї правди нічого не скажеш. І саме в цьому весь жах!
Nunquam anathemathis vinculis exuenda !... Il y en a à qui tout réussit tandis qu’à d’autres tout devient mauvais. Et contre cette vérité il n’y a rien à dire. Et c’est justement là l’horreur de la chose !
Я мало не вигукнула: це моя провина. Це було б неточно. Я не діяла свідомо.
J’allais m’écrier : c’est ma faute. Ce serait inexact. Je n’agissais pas sciemment.
Я могла б уже чотири роки серйозно працювати, але в чотирнадцять гналася за тінню герцога Гамільтона — що прикро визнавати. Я не звинувачую себе, бо марнувала себе несвідомо. Мені шкода себе, але не в усьому себе картаю. Обставини в поєднанні з моєю свободою волі — постійно, щоправда, обмеженою, — з моїм незнанням, моїм захопленням, що вважало себе скептицизмом, здобутим сорокарічним досвідом, кидали мене невідь куди і чорт знає як!
J’aurais pu depuis quatre ans travailler sérieusement, mais à quatorze ans je courais après l’ombre du duc de Hamilton, chose déplorable à avouer. Je ne m’accuse pas parce que je ne me gaspillais pas sciemment. Je me regrette mais je ne me reproche pas tout. Les circonstances combinées avec mon libre arbitre, continuellement gêné pourtant, avec mon ignorance, mon exaltation qui se croyait du scepticisme acquis par une expérience de quarante ans, m’ont ballotée on ne sait où et diable sait comment !
Інші, у схожих обставинах, могли б знайти міцну підтримку, що дозволила б працювати в Римі або деінде, або ж вийти заміж. Я — нічого.
D’autres, dans des circonstances semblables, auraient pu rencontrer des appuis solides qui auraient permis de travailler à Rome ou ailleurs, ou bien un mariage. Moi, rien.
Я вже не бунтую. Це рука Божа.
Je ne me révolte plus. C’est la main de Dieu.
Я не бунтувала й проти... неаполітанських пригод... Чи могла я скаржитися на... І проте я йому подобалася — клянусь вам, подобалася!
Je ne me suis pas révoltée contre... les aventures de Naples, non plus.. Pouvais-je me plaindre de... Et je lui plaisais pourtant, je vous jure que je lui plaisais !
(Я вдарила ногою по його ілюзіях.)
(J’ai donné un coup de pied dans ses illusions.)
Я не жалкую про те, що жила по-своєму, — дивно було б жалкувати, добре знаючи, що жодна порада мені не допомагає.
Je ne regrette pas d’avoir vécu à ma guise, il serait étrange de le regretter sachant bien qu’aucun conseil ne me sert à rien.
Я вірю тільки в те, що відчуваю. Прикро те, що я народилася не в іншому домі... але це... Не знаю, як пояснити, але всі ці мандрівки в минуле... не безглузді, але... марні... неточні, невдало застосовані... не знаю, як сказати.
Je ne crois qu’à ce que j’éprouve. Ce qui est dommage c’est que je ne sois pas née dans une autre maison... mais ça.... Je ne sais comment l’expliquer, mais toutes ces courses dans le passé sont... non pas absurdes mais... inutiles... inexactes, mal appliquées... je ne sais pas comment dire.
Примітка упорядників · note of the Cercle edition’s editors on the manuscript
[Низ сторінки вилучено Марі]
[Bas de page enlevé par Marie]
Іде дощ, холодно.
Il pleut, il fait froid.
Проводжу весь час з родиною, нічого не роблю, я смішна... я розважаю!!
Je passe toutes mes journées en famille, sans rien faire, je suis drôle... j’amuse ! !
викреслено[Один рядок закреслено]
[Une ligne cancelée]
Читаємо воєнні новини, і в голові в мене тільки формули рапортів, депеш і т. д. Валіцький називає Фортюне «Стойко-Пашею» (дивись у російському словнику) — головнокомандувачем полків тарганів пані баронеси Мертенс. Тут-таки ми складаємо депеші про загони, зустрічі... Ви знаєте, та блаженна баронеса, до якої я вже ніколи не потраплю, мала повним-повно тарганів. Фе! Жах. Не знаю, як я витримала два місяці в тій фортеці. Усе в нас виродилося. Той брудний пансіон, та гидка баронеса. Що за огидне укріплення. Якби я знову написала Дивовижному — мої листи за милю тхнули б бастіонами й окопами, не кажучи вже про те, що нещасний громадянин змушений був би відбувати покуту в Болгарії або під Шипкою. Джирофла-Паша. Ґалула-Паша.
On lit les nouvelles de la guerre et je n’ai dans la tête que des formules de rapports, de dépêches etc. Walitsky appelle Fortuné, Stoiko Pacha (voir dans le dictionnaire russe) commandant en chef des régiments des cafards de Mme la baronne de Mertens. Là dessus on rédige des dépêches sur les détachements, les rencontres... Vous savez, cette bienheureuse baronne qui ne m’aura plus jamais avait tout plein de cafards. Fi ! l’horreur. Je ne sais comment j’ai pu tenir deux mois dans la place. Tout dégénère chez nous. Cette sale pension, cette vile baronne. Quelle détestable fortification. Si j’écrivais encore au Surprenant mes lettres sentiraient à une lieue les bastions et les retranchements, sans compter que le malheureux citoyen serait forcé de faire pénitence en Bulgarie ou près de Chipka. Girofla-Pacha. Galula-Pacha.
Як це далеко!
Que c’est loin !
Навіщо казати: «Як це далеко!» Безглузда голова! Це фрази, які кажуть чорт знає навіщо — щоб говорити, як у книгах.
Pourquoi dire : que c’est loin ! Absurde tête ! Ce sont là des phrases qu’on dit diable sait pourquoi, pour dire comme dans les livres.
Зробіть мені ласку — не повторюйте таких дурних банальностей під приводом зачарування нащадків.
Faites-moi la grâce de ne pas répéter des banalités si bêtes sous prétexte de charmer la postérité.
Примітки
В оригіналі латиною: «Nunquam anathemathis vinculis exuenda !...» — церковна формула відлучення, яку Марі застосовує до своєї долі. ↩