❦
Вівторок, 4 вересня 1877
Mardi 4 septembre 1877
Вареники позаминулого вечора пробудили в мене пристрасть до скульптури. Але чи знаєте ви, що сьогодні вранці я пішла пішки до Швальбаха — з Діною і Валіцьким. Вийшли о десятій, були там о полудні. Напередодні пройшов дощ, тому дорога була ідеальна, як і температура. Валіцький жартував, Пінчо ганявся за курми по селах, і ми сміялися. Не зумію вам пояснити, як так вийшло, що однією з цілей цієї прогулянки була принцеса Роспільйозі з синами та іншими італійцями. Я прочитала їхні імена в газеті й пішла на них подивитися. Це як вікно в Рим. Я була в пальті у стилі Директорії і зеленому фетровому капелюсі, відчувала себе досить гарною і була досить задоволена. Ми сміялися з наших італійців:
Les varéniki de l’autre soir m’ont donné une passion pour la sculpture. Mais savez-vous que ce matin je suis allée à pied à Schwalbach, avec Dina et Walitsky. Partis à dix heures nous étions là à midi. Il avait plu la veille de sorte que la route était idéale ainsi que la température. Walitsky blaguait, Pincio faisait la chasse aux poules dans les villages et nous riions. Je ne saurais vous dire comment un des buts de cette promenade étaient la princesse Rospigliosi avec ses fils et d’autres Italiens. J’ai lu leurs noms dans le journal et je suis allée les regarder. C’est comme une fenêtre sur Rome. Je portais mon paletot Directoire et le feutre vert, et me sentant assez jolie étais assez contente. On riait de nos Italiens
— Не шукайте, — кажу я, — ось вони, біля джерела...
- Ne cherchez pas, dis-je, les voici près de la source...
Принцеса була навіть у візку для хворих, при ній — пан і абат, хтось, хто подорожує з родиною. Пан надто старий, щоб бути сином, — отже, це граф Шарль Ловаталлі, бо я не знаю його в обличчя, а він єдиний тут італієць, крім Роспільйозі (дуже молодих) і Жуля Одескальки, якого я бачила двадцять разів. Я кличу німфу джерела, і вона каже, що це якась італійська принцеса або граф. Діна бере склянку води, після чого ми йдемо до критої галереї, де закінчували останній шматочок. Римлянин увійшов після нас і довго купував у крамниці навпроти нашої. Йому від тридцяти до сорока років, і він нагадує Антонеллі, як чимало римлян, хоч і негарний. У цьому світі є дивні дурниці.
La princesse était dans une voiture de malade même et auprès d’elle un monsieur et un abbé, quelqu’un [qui] voyage avec la famille. Le monsieur est trop âgé pour être le fils, c’est donc le comte Charles Lovatalli, puisque je ne le connais pas de vue qu’il est le seul Italien ici outre les Rospigliosi (très jeunes), et Jules Odescalchi, que j’ai vu vingt fois. J’appelle la nymphe de la source et elle me dit que c’est une princesse Italienne ou un comte Italien. Dina prend un verre d’eau, après quoi nous allons dans la galerie couverte où l’on finissait de prendre le dernier morceau. Le Romain entra après nous et acheta dans la boutique en face de la nôtre pendant longtemps. Il a de trente à quarante ans et rappelle Antonelli comme beaucoup de Romains tout en étant laid. Il y a dans ce monde des bêtises étranges.
Цей чоловік, обличчя якого я б і не впізнала, збентежив мене. У ньому є те саме щось, що в багатьох римлян, а в Антонеллі більше, ніж в інших — завдяки його красі. Я не француженка, щоб пояснювати це елегантно й граційно.
Cet homme dont je ne reconnaîtrais pas la figure m’a troublée. Il a le même quelque chose que bien des Romains et Antonelli plus que les autres à cause de sa beauté. Je ne suis pas française pour expliquer avec élégance et grâce.
Враження, яке справляють на мене ці чоловіки, можна висловити так: вони зачаровують мене, і я дала б їм себе обняти, водночас їх ненавидячи. Це точне вираження моєї думки.
L’impression que me font ces hommes se traduit ainsi : ils me fascinent et je me laisserai embrassser par eux tout en les détestant. C’est l’expression exacte de ma pensée.
Оскільки потім ми були в Швальбаху, щоб підібрати поні готелю Алле-Зааль, ми туди пішли і знову побачили італійця, що розмовляв з власником, якого я покликала, і після того, як дізналися про поні, повернулися до галереї, де я купила фотографії, після чого цього разу поїхали додому в екіпажі.
Comme après nous étions à Schwalbach pour lâcher les poneys de l’hôtel Allée-Saal, nous y allâmes et revîmes encore l’Italien qui parlait au propriétaire que j’appelais et après avoir pris les renseignements sur les poneys, nous nous en retournâmes dans la galerie où j’achetai des photographies après quoi on s’en retourna à la maison cette fois en voiture.
Неприємне почуття — сказати, що граф Ловаталлі мимоволі нагадує мені Олександра, який замість цього похмурого римського неспокою сповнив мене ніби сяйвом, зовсім відмінним від усього, що я відчувала раніше.
Le désagréable sentiment pour rappeler que le comte Lovatelli me fait involontairement souvenir d’Alexandre qui au lieu de ce sombre trouble de Rome m’avait remplie comme d’un rayonnement bien différent de tout ce que j’avais éprouvé avant.
Не знаю чому, але я терпіти не можу слово «відчувати».
Je ne sais pourquoi je déteste le mot éprouver.
Пан Тьєр помер учора о шостій вечора. І оскільки я втручаюся в усе, скажу вам, що ось подія, яка може привести Наполеона IV, позбавивши республіканців їхнього свідоцтва про добру поведінку.
Monsieur Thiers est mort hier à six heures du soir. Et comme je me mêle de tout je vous dirai que voilà un évènement qui amènera peut-être Napoléon IV, en ôtant aux républicains leur certificat de bonnes mœurs.