❦
Понеділок, 3 вересня 1877
Lundi 3 septembre 1877
Просто щоб сказати вам, що я ще існую, що мої матері стежать за тим, щоб я їла й тепло вдягалася в холод; решта їх мало цікавить, і щойно я замовкаю — вони забувають, що я казала.
Simplement pour vous dire que j’existe toujours, que mes mères veillent à ce que je mange et suis bien couverte lorsqu’il fait froid, le reste leur importe peu et aussitôt que j’ai cessé de parler elles oublient ce que j’ai dit.
Я могла б розписатися довше, якби описувала свої принади, свій чарівний настрій попри все, свої слова, свої зауваження; коли я себе люблю й починаю знаходити в собі чесноти — це довга розмова. Але я рідко себе люблю, а останнім часом тільки й роблю, що скаржуся й ненавиджу себе.
Je pourrais m’étendre davantage si je vous décrivais mes charmes, mon humeur charmante malgré tout, mes mots, mes remarques; quand je m’aime et commence à me trouver des mérites, c’est long. Mais je m’aime rarement, et dernièrement je ne fais que me plaindre et me détester.
Де в мене голова?
Où ai-je la tête ?
Поль пише, що він на вулиці. Батько, не виганяючи його відкрито, зробив йому життя настільки нестерпним — ставлячи в залежність від останнього зі слуг, — що він покинув Гавронці. Іще один, хто змінив свою думку про пана Башкирцева. Сподіваюся, що дядько Олександр поверне його до Гавронців і все знову сяк-так піде, бо зрештою — куди подіти Поля? Він ні до чого не здатний, нічого не знає і нічого не вміє, хіба що, може, стати землевласником-господарем1. Але він іще неповнолітній, і навіть якби дали йому управляти якимось шматком землі — жив би жалюгідно і ледве витягував би собі на жалюгідне існування. Дати ж йому землю неможливо — по-перше, тому що він неповнолітній, як я вже казала, а по-друге — він одразу б її проїв.
Paul écrit qu’il est sur le pavé. Son père sans le chasser lui rendait la vie si dure, le mettant sous la dépendance du dernier des domestiques, qu’il a quitté Gavronzi. Encore un, qui est revenu sur le compte de M. Bashkirtseff. J’espère que l’oncle Alexandre le ramènera à Gavronzi et que tout marchera tant bien que mal de nouveau car enfin, où peut-on mettre Paul. Il n’est bon à rien, ne sait rien et ne peut rien faire que, peut-être, devenir un gentleman-farmer. Mais il est mineur et puis si même on lui donnait à administrer un bout de terre quelconque il vivrait misérablement et en tirerait à peine de quoi vivre misérablement. Quant à lui donner une terre, c’est impossible d’abord parce qu’il est mineur comme je l’ai déjà dit, ensuite parce qu’il la mangerait immédiatement.
Я не тішу себе надією побачити, як Поль зацікавиться господарством, сіятиме, збиратиме врожай, продаватиме, управлятиме маєтком зрештою. Краще бути песимісткою.
Je ne me flatte pas de l’espoir de voir Paul s’intéresser au ménage, semer, récolter, vendre, gérer un domaine enfin. Il vaut mieux être pessimiste.
Примітки
В оригіналі англійською: «gentleman-farmer» — земельний власник, який займається сільським господарством заради задоволення, а не з потреби. ↩