❦
Четвер, 30 серпня 1877
Jeudi 30 août 1877
Я мовчала, і сьогодні ввечері у Вісбадені ми дізналися, що Шипка — у руках росіян, що турки розбиті (принаймні наразі) і що до нас прибувають великі підкріплення.
Je n’ai pas parlé et ce soir à Wiesbaden nous avons appris que Chibka est aux Russes, que les Turcs sont battus (du moins dans le moment) et que de grands renforts nous arrivent.
Цю новину повідомляє нам навскоси барон фон Бехман — аташе посольства в Парижі, якого Франція нагородила за зради і який знову здобув прихильність Бісмарка, видавши йому графа Арніма. Пані Бехман, як мені кажуть, робила нам чимало авансів, які цього вечора увінчалися тим, що нам передали цю депешу, яку вони отримали через посольство і яка несе нам добрі новини. Лотрек стане, гадаю, нашою сполучною ланкою.
Cette nouvelle nous est communiquée par en travers le baron von Bechman attaché d’ambassade à Paris, qui a été décoré par la France pour des trahisons et qui est rentré en faveur de Bismarck en lui livrant le comte d’Arnim. Mme Bechman, à ce qu’on me dit, a fait beaucoup d’avance qui se sont couronnées ce soir par la communication de cette dépêche, qu’ils ont par l’ambassade, qui annonce de bonnes nouvelles pour nous. Lautrec va je crois être notre trait d’union.
У Вісбадені є гарна ковзанка1, я каталася на ковзанах.
Il y a un beau skating à Wiesbaden, j’ai patiné.
Коли ми повернулися, знову була розмова... або, власне, ні: я знову заговорила про ту саму справу — і після того, як мене довели до сказу ганебним мовчанням, мене зводили з розуму криками, що я не знаю, чого хочу, що я влаштовую сцени з усього, що завжди, у всьому і через усе я тільки й роблю, що сварюся і т. д. і т. д. Завжди, у всьому і через усе — ці три фрази повторювалися нескінченними варіаціями, перемежовуючись спогадами про те, що я нібито робила в Росії, або в Спа, або в Баден-Бадені. Проти упередженості нічого не вдієш. І неможливо передати ці ганебні, боягузькі, безглузді, вперті відповіді — завжди на одне й те саме, що б ти не казала, не благала, не проклинала, не плакала!
Au retour j’ai eu une nouvelle conversation... ou plutôt non, j’ai parlé de l’affaire de toujours et après m’avoir exaspérée par un silence honteux, on m’a rendue folle en criant que je ne savais ce que je voulais, que je faisais des scènes pour tout, que toujours, dans tout et pour tout je ne faisais que des querelles etc. etc. Toujours, dans tout et pour tout, ces trois phrases répétées avec des variations infinies, entremêlées de souvenirs de ce que j’avais fait en Russie ou à Spa, ou à Baden-Baden. On ne peut rien contre un parti pris. Et il est impossible de raconter ces réponses infâmes, lâches, imbéciles, entêtées, sur un seul point quoi qu’on dise, supplie, maudisse, pleure !
Нічого немає прикрішого й смішнішого, ніж говорити про рекомендації в посольстві зі сльозами й криком. Я кричала тому, що мені не давали говорити — горлали всякі дурниці.
Rien de plus navrant et risible que de parler de recommandations à l’ambassade avec des larmes, des cris. Je criais parce qu’on m’empêchait de parler en criant des stupidités.
І це ще й до біса дратує. Є речі, які незручно уточнювати й вимагати, — а мене змушували це робити, щоб поставити в незручне становище.
Et c’est aussi impatientant en diable. Il y a des choses qu’on est gêné de préciser, d’exiger, et [on] m’y forçait pour m’embarrasser.
Чи можна бути такою... злою, злою, злою!
Peut-on être aussi... mauvais, mauvais, mauvais !
Я оплакую себе так само, як оплакувала павільйон, від якого мене відвернули.
Je me pleure comme j’ai pleuré le pavillon dont on m’avait dégoûtée.
Що коштувало б відповісти мені по-доброму, спробувати разом зі мною знайти якийсь вихід, замість того щоб нещадно глузувати зі мене, доводити до сказу!!
Qu’est-ce que ça coûterait de me répondre amicalement, de tâcher avec moi de trouver quelque moyen, au lieu de me blaguer impitoyablement, de m’exaspérer ! !
Що може бути жахливішого за драму через запрошення. Соромно навіть наполягати на таких речах...
Quoi de plus horrible qu’un drame à propos d’une invitation. On est tout honteux d’insister sur ces choses-là...
— Ти не знаєш, чого хочеш, ти так поводишся в усьому, скрізь і через усе.
- Tu ne sais pas ce que tu veux, tu fais cela dans tout, en tout, et pour tout.
І от, власне, все.
Et puis, voilà.
Тепер я більше нічого не хочу; те, що я кажу, — то вже востаннє, для заспокоєння сумління, але більше не хочу нічого. Як я можу розважатися, виходити, танцювати?
A présent je ne veux plus rien, ce que je dis c’est par un dernier acquit de conscience, mais je ne veux plus rien. Comment puis-je m’amuser, ou sortir, ou danser ?
Я втратила впевненість — у собі й у всьому. Я боюся всього. І всі мої майбутні радощі так залиті сльозами, вкриті стражданнями, роздратуванням і приниженнями, що крізь усе це їх уже й не видно, і мені було б соромно ними насолоджуватися.
J’ai perdu la confiance, en moi-même et en tout. J’ai peur de tout. Et tous mes plaisirs futurs sont tellement arrosés de larmes et couverts de souffrances, d’exaspérations et d’humiliations qu’on ne les voie plus à travers et que je serais honteuse d’en jouir.
Примітка упорядників · note of the Cercle edition’s editors on the manuscript
[Низ сторінки вилучено Марі]
[Bas de page enlevé par Marie]
Коли я була маленькою, всім моїм радощам передувала тригодинна сцена, що анітрохи не заважало мені бути «обожнюваною», — і що ж! Я не отримувала ніякої радості — я виплакала все задоволення, що могла б мати. Так і зараз.
Quand j’étais petite on faisait précéder tous mes plaisirs d’une scène de trois heures, ce qui ne m’empêchait pas du tout d’être « adorée », et bien ! Je ne jouissais de rien, j’avais pleuré tout le plaisir que j’aurais pu avoir. C’est ainsi à présent.
І мені ще сумніше, коли я починаю жалкувати, що все так склалося, і плакати від того, що не можу насолоджуюся тим, чого досягаю — знеохочена, тривожна, роздратована, боячись усього і не наважуючись зробити крок [низ сторінки вилучено] або сказати слово.
Et je suis encore plus triste quand je me mets à regretter que cela soit ainsi, et à pleurer de ne pas pouvoir jouir de ce que j’obtiens dégoûtée, inquiète, énervée, craignant tout et n’osant faire un pas [Bas de page enlevé] ou dire un mot.
Хоч скільки пиши — ніколи не зрозуміють, якої ваги можуть набувати найнікчемніші речі і як через них можна бути нещасним.
J’ai beau écrire, on ne comprendra jamais quelle importance peuvent prendre les plus misérables choses, et comme on peut en être malheureux.
Чим би я могла пожертвувати, щоб жити? Усім. Без винятків і застережень — усім, усім. І оскільки це було б погано, мене покарали б докори сумління, яких я заслужила б. І будьте певні — скаржитися не буду!
Que pourrais-je sacrifier pour vivre ? Tout. Sans exceptions et restrictions, tout, tout. Et comme ce serait mal, j’en serais punie par des remords que j’aurais mérités. Et soyez tranquilles, je ne m’en plaindrai pas !
У такі моменти я дуже серйозно запитую себе: навіщо все, чого я прагну? І не розумію ні світу, ні слави, ні любові.
Dans des moments comme celui-là je me demande très sérieusement: à quoi bon tout ce que je désire ? Et je ne comprends ni le monde, ni la gloire, ni l’amour.
Я мертва. Як не бути у відчаї?
Je suis morte. Comment ne pas être au désespoir ?
Примітки
В оригіналі англійською: «skating» — каток для роликових ковзанів; модний вид дозвілля на курортах 1870-х. ↩