❦
Середа, 29 серпня 1877
Mercredi 29 août 1877
викреслено[Один рядок закреслено]
[Une ligne barrée]
Давно змучена темним для мене питанням переходу від Імперії до монархії та остаточного роздроблення Італії, я взяла книгу Амеда Тьєрі кілька закреслених слів і пішла до лісу, де читала, шукала й дізнавалася, що треба, блукаючи навмання, не знаючи, куди йду, і даремно уявляючи собі зустрічі — як ту, що я описала в жахливому вірші про Шланґенбад, торік у Ніцці.
Etant depuis longtemps tourmentée par le point, obscur pour moi, du passage de l’Empire à la royauté et au morcellement définitif de l’Italie, j’ai pris un livre d’Amed. Thierry Quelques mots barrés et me suis en allée dans le bois où j’ai lu, cherché et appris ce qu’il fallait tout en errant à l’aventure, ne sachant où j’allais et m’imaginant vainement des rencontres comme celle que j’ai décrite dans une monstrueuse poésie sur Schlangenbad, l’année passée à Nice.
Але пополудні, як не сумно, мене знову охоплює бажання жити серед подібних до себе. Я нещасна й знуджена від думки, що могла б бути як стільки інших — і коханою, і обожнюваною, і відомою, і почутою...
Mais dans l’après-midi, chose triste, je suis reprise du désir de vivre avec mes semblables. Je suis misérable et ennuyée en pensant que j’aurais pu être comme tant d’autres et aimée et admirée et connue et écoutée...
І може, ні — але як ні? А перші дні в Римі, і в Неаполі, і скрізь?
Et peut-être non, comment non ? Et les premiers jours à Rome et à Naples et partout ?
Стільки людей заплямованих, стільки вискочнів, стільки людей зі скандалами й ганьбами — і вони там, а я?!
Tant de gens, tachés, tant de parvenus, tant de gens à scandales, à hontes sont là et moi ? !
Я буквально гублюся — це безглуздо. Піду шукати... якби ми не... Досить!.. говорити про минуле — дурниця; говорімо про теперішнє; не йдеться про те, що могло б бути, якби те чи інше зробили чи не зробили; йдеться про те, що можна зробити... Боже мій, Свята Діво, дайте мені достатньо сили, щоб не проклинати свого батька!!!
Je me perds littéralement, c’est absurde. Je vais chercher... si nous n’a... Assez !... parler du passé est bête; parlons du présent; il ne s’agit pas de savoir ce qui aurait pu être si telle chose avait été faite ou pas faite; il s’agit de voir ce qu’on peut faire... Mon Dieu, Sainte Vierge, donnez-moi assez de vertu pour ne pas maudire mon père !!!
Наступної зими мені виповниться двадцять років. І я нажахана.
L’hiver prochain j’aurai vingt ans. Et je suis épouvantée.
І мої, які нічого не хочуть робити!
Et les miens qui ne veulent rien faire !
У росіян справи чимраз гірші. Я була в будинку навпроти, де живуть мої, і там говорили про вершки, про каву, яка дуже добра у «Вальдмюле»... Як вони, чорт забирай, можуть займатися такими дрібницями? Вони, мабуть, не люблять мене. Читали воєнні новини — Шипкинський перевал іще в руках росіян, завтра дізнаємося про результат вирішальної битви. Зразу ж даю обітницю не вимовляти жодного слова до завтра, щоб наші перемогли.
Les Russes vont de mal en pis. J’étais dans la maison d’en face où demeurent les miens, et on parlait de crème, de café qui est très bon au Waldmühle... Comment diable font-ils pour s’occuper de ces misères ? Ils ne m’aiment sans doute pas. On lisait les nouvelles de la guerre, le défilé de Chibka est encore aux Russes, demain nous saurons le résultat de l’action décisive. Aussitôt je fais vœu de ne pas dire un mot jusqu’à demain pour que les nôtres gagnent.
Ви уявляєте, якою корисною була б для мене сьогодні ввечері моя дорога Сілена, — адже Розалі, яка читає дуже погано, не розуміє моєї міміки.
Vous vous imaginez de quelle utilité me serait ce soir ma chère Silène, puisque Rosalie qui lit très mal ne comprend pas ma mimique.
Я стала такою боязкою, що від самої думки зʼявитися десь червонію до вух. А маю вигляд зарозумілий і рішучий.
Je suis devenue si timide qu’à la seule idée de paraître quelque part je rougis jusqu’aux oreilles. Et j’ai l’air arrogante et décidée.
Я в двадцять років — це абсурд. Мої таланти в зародку, мої надії, мої дивацтва, мої примхи стануть смішними в двадцять років... починати живопис у двадцять, коли претендувала зробити все раніше й краще за інших!
Moi à vingt ans, c’est une absurdité. Mes talents à l’état d’herbes, mes espérances, mes manies, mes caprices vont devenir ridicules à vingt ans... commencer la peinture à vingt ans quand on a eu la prétention de tout faire avant et mieux que les autres !
Є такі, що обманюють інших — я обманула себе саму. Яке фіаско! — як сказав би Одіффре.
Il y en a qui trompent les autres, moi j’ai trompé moi-même. Quel four ! pour parler comme Audiffret.
І мої, які бачать усе це... наче так і повинно бути!!
Et les miens qui voient tout cela... comme si c’était tout naturel !!
Тобто... ніколи я не була такою обуреною і готовою вмерти від люті і сліз.
C’est-à-dire que... jamais je n’ai été aussi indignée et prête à mourir de rage et de larmes.
Просто мені не щастить — як кажуть вульгарно; якби мені «щастило», знайшовся б якийсь багатий вельможа, що врятував би мене з цього жалюгідного, злиденного, жорстокого, ганебного становища!
C’est qu’aussi je n’ai pas de chance comme on dit vulgairement, si j’avais « de la chance » il se trouverait un riche seigneur quelconque qui m’enlèverait de cette pitoyable, misérable, cruelle, honteuse position !