❦
Понеділок, 27 серпня 1877
Lundi 27 août 1877
Я не люблю Вісбаден, ми тут іще через мамин головний біль.
Je n’aime pas Wiesbaden, nous y sommes encore à cause d’un mal de tête de maman.
На прогулянці є багато людей, яких треба вітати, але тут смертельно нудно. Лотрек сяк-так убиває час, розповідаючи анекдоти з тим неперевершеним акцентом і такою витонченою сердечністю, яку я не зустрічала ні в кого, крім нього.
Il y a beaucoup de monde à saluer à la promenade, mais c’est ennuyeux à périr ici. Lautrec tant bien que mal fait manger le temps en racontant des histoires avec cet accent inimitable et cette bonhomie si fine que je ne connais qu’à lui.
Батурін повечеряв з нами в Курзаалі; ми розіграли його з театром і фельдмаршалом, після чого Лотрек запитав, як міг би врятуватися заєць [один аркуш вилучено Марі], якого кинули в порожній колодязь, з якого немає виходу.
Batourine a soupé avec nous au Kursaal, nous l’avons attrapé avec le théâtre et le feld-maréchal, après quoi Lautrec demanda comment pouvait se sauver un lièvre [une feuille enlevée par Marie] qu’on a jeté dans un puits vide et sans issue.
— Ах! Не знаємо, — кажемо ми. — Ну, як?
- Ah ! je ne sais pas, dîmes-nous, voyons, comment ?
— Та це, — відповів він, — справа зайця.
- Mais, répondit-il, c’est l’affaire du lièvre.
Все це старе й безглузде, якщо хочете, але манера розповіді — це все.
Tout cela est vieux et bête si vous voulez, mais la façon de raconter est tout.
Я елегантна, настільки гарна, наскільки можу бути, мила, пристойна. Це щоб подражнити мене я гарна... бо вже запізно. Але що тепер з того зараз? Вже запізно. Якби я була такою тоді... все було б інакше. А тепер уже запізно.
Je suis élégante, aussi jolie que je puis l’être, gentille, convenable. C’est pour me taquiner que je suis bien... puisque c’est trop tard. Mais à quoi maintenant bon à présent ? Il est trop tard. Si j’avais été ainsi alors... tout aurait été autrement. Et à présent il est trop tard.
Я додала пункт до своєї щовечірньої молитви — пʼять слів: «Захисти наші армії, Боже». Я б сказала, що я неспокійна, але коли йдеться про такі великі інтереси — хто я така, щоб щось говорити? Я ненавиджу пусте співчуття. Про нашу війну говоритиму тільки тоді, коли зможу чимось зарадити.
J’ai ajouté une clause à ma prière de tous les soirs, cinq mots : Protégez nos armées, Mon Dieu. Je dirais bien que je suis inquiète mais dans des intérêts si grands, que suis-je pour dire quoi que ce soit. Je déteste les compassions oisives. Je ne parlerai sur notre guerre que si j’y pouvais quelque chose.
Обмежуюся тим, що попри все наполягаю на своєму, захоплююся нашою імператорською родиною, нашими великими князями і нашим бідним, дорогим Імператором.
Je me borne à persister quand même, à admirer notre famille impériale, nos grands-ducs et notre pauvre, cher Empereur.
Вважають, що наші справи кепські. Я б дуже хотіла побачити пруссаків у цій дикій, посушливій країні, повній зрадників і хитрощів. Ці чудові пруссаки маршували по такій багатій і родючій країні, як Франція, де на кожному кроці знаходили міста чи села, де було що пити, що їсти й що красти. Хотіла б я бачити їх на Балканах. Не кажучи вже про те, що ми воюємо, тоді як вони здебільшого підкуповували, а потім влаштовували різанину людей.
On trouve que nous allons mal. Je voudrais bien voir les Prussiens dans ce pays sauvage, aride, rempli de traîtres et de ruses. Ces excellents Prussiens marchaient dans un pays riche et fertile comme la France où à chaque instant ils trouvaient des villes ou des campagnes où ils avaient à boire, à manger et à voler. Je voudrais les voir dans les Balkans. Sans compter que nous nous battons tandis qu’eux achetaient pour la plupart et puis faisaient une boucherie d’hommes.
викреслено[Три рядки закреслено]
[Trois lignes cancellées]
Наші хоробрі вмирають як дисципліновані звіри — кажуть упереджені люди; як герої — кажуть чесні люди.
Nos braves meurent comme des brutes disciplinées disent les gens, de parti pris, comme des héros disent les honnêtes gens.
Але всі погоджуються: ніколи ще не билися так, як бʼються зараз росіяни.
Mais tout le monde est d’accord pour dire que jamais encore on ne s’est battu comme se battent les Russes à présent.
Історія вам це скаже.
L’histoire vous le dira.