Субота, 25 серпня 1877 — Зошит 074

CZ ENUKFR

Розалі, знайома з його лакеєм, сказала мені, що пан де Гонто-Бірон стане послом у Римі. Ось за кого я вийшла б заміж із задоволенням. О пів на пʼяту виїжджаємо зі Шланґенбаду, о шостій ми вже у Вісбадені. Сьогодні ввечері бал, і дядько Лотрек (ви памʼятаєте графа Тулуз-Лотрека) вкладає всю свою гордість у те, щоб нас показати. Мама й Діна цілком серйозно сприймають щастя тріумфувати. Я не поділяю загального ентузіазму, бо тут, як і скрізь, є невеличке вибране російське товариство, до якого ми не належимо, не маючи ні родичів, ні друзів у вищому товаристві. Ви знаєте, що принц Микола Нассауський одружений з пані Дубельт, розведеною, уродженою Пушкіною, рідною донькою нашого великого Пушкіна. Вона носить титул графині де Меренберг, і її не дуже добре приймають у правлячого герцога (?) Нассауського, але саме навколо неї гуртується все найкраще у Вісбадені.

Rosalie qui connaît son valet de chambre m’a dit que M. de Goutaut-Biron allait être ambassadeur à Rome. Voilà un que j’épouserais avec plaisir. Partis à quatre heures et demie de Schlangenbad, à six heures nous sommes à Wiesbaden. Il y a bal ce soir et l’oncle Lautrec (vous vous rappelez le comte de Toulouse-Lautrec) met tout son amour-propre à nous montrer. Maman et Dina prennent au sérieux le bonheur de triompher. Je ne partage pas l’enthousiasme général parce qu’ici comme ailleurs il y a une petite société russe très choisie de laquelle nous ne sommes pas, n’ayant aucune parenté ou amitié dans le grand monde. Vous savez que le prince Nicolas de Nassau est marié à Mme Doubelt, divorcée, née Pouchkine, la propre fille de notre grand Pouchkine. Elle porte le titre de comtesse de Merenberg et n’est pas bien reçue chez le duc régnant (?) de Nassau, mais c’est autour d’elle que se groupe tout ce qu’il y a de mieux à Wiesbaden.

Я добре вбралася й зачесалася, може, навіть була гарна, але я не була собою. Я — мертва або заснула; що ж до мого перевдягнутого тіла, воно дозволило знайомити себе з безліччю офіцерів, імена яких не памʼятає, і кількома цивільними, серед яких пан де Бюлов — «головний приз» тут, за словами Лотрека. Моє тіло змучилося говорити з людьми, які ледве розуміють по-французьки, — а моє тіло теж ледве говорить по-німецьки; пан де Бюлов танцював «французьку» з Діною, решту часу він танцював з дамами, що оточували графиню де Меренберг у чорному й принца, її чоловіка, в сірих штанях і чорному фраку. Що скажете? Але він кілька разів підводив до мене людей, які запрошували мене на кадриль і на «придворний» лансʼє, як тут кажуть. Бо панна Дубельт, донька майже-принцеси, танцювала навпроти мене, і ми стояли перед графинею та принцом. Це було, безперечно, дуже добре, і я підозрюю, що пані де Меренберг так і хотіла — щоб роздивитися мою сукню; вона дуже ласа до наших новинок, і її кравчиха кілька разів позичала сукні в мами й Діни; до речі про цю нещасну! Вона прийшла у велетенському шлейфі білого атласу і всіх своїх діамантах! Усе це — з наміром засліпити, наче всі довкола справді дикуни; для німкень, добрих і простих, це ще куди не йшло, але наші росіяни й двір «знають» усе, що треба знати.

Je me suis bien habillée et coiffée, j’étais peut-être jolie même, mais je n’étais pas moi. Moi, est morte ou endormie; quant à mon corps travesti il s’est laissé présenter beaucoup d’officiers dont il ne se rappelle pas les noms, et plusieurs civils dont un est M. de Bulow qui est « le gros lot » d’ici, comme dit Lautrec. Mon corps a été harrassé de parler à des gens qui ne comprennent le français que fort peu, mon corps parle l’allemand très peu aussi; M. de Bulow a dansé une « française » avec Dina, pour le reste il a dansé avec les dames qui entouraient la comtesse de Merenberg en noir et le prince son mari en pantalon gris et en habit noir. Hein ? Mais il est venu plusieurs fois me présenter des gens qui m’ont fait danser dans un quadrille et un lancier « de la cour » comme on dit ici. Parce que Melle Doubelt, fille de la quasi-princesse, dansait en face de moi et que nous étions devant la comtesse et le prince. C’était assurément fort bien et je soupçonne Mme de Merenberg de l’avoir voulu ainsi pour examiner ma robe; elle est très friande de nos nouveautés et sa couturière a plusieurs fois emprunté des robes à maman et à Dina; à propos de cette malheureuse ! Elle portait une immense queue de satin blanc et tous ses diamants ! Tout cela avec l’intention d’éblouir comme si on était vraiment des brutes, passe encore pour les Allemandes qui sont bonnes et simples mais nos Russes et la cour « savent » bien tout ce qu’il y a à savoir.