Субота, 25 серпня 1877

Берта пише мені. Її сестра, леді Педжет, померла. В тому ж будинку, що й ми, зупинився віконт де Гонто-Бірон, посол Франції в Берліні. Він вдовець і щойно видав заміж обох своїх доньок.
Розалі, знайома з його лакеєм, сказала мені, що пан де Гонто-Бірон стане послом у Римі. Ось за кого я вийшла б заміж із задоволенням.
Я добре вбралася й зачесалася, може, навіть була гарна, але я не була собою. Я — мертва або сплю; що ж до мого перевдягнутого тіла, воно дозволило знайомити себе з безліччю офіцерів, імена яких не пам'ятає, і декількома цивільними, серед яких пан де Бюлов — «головний приз» тут, за словами Лотрека. Моє тіло змучилося говорити з людьми, які знають французьку дуже мало, — моє тіло теж говорить по-німецьки дуже мало; пан де Бюлов танцював «французьку» з Діною, решту часу він танцював з дамами, що оточували графиню де Меренберг у чорному й принца, її чоловіка, в сірих штанях і чорному фраку. Що скажете? Але він кілька разів підводив до мене людей, які водили мене в кадрилі й «придворному» ланс'є, як тут кажуть. Бо панна Дубельт, донька майже-принцеси, танцювала навпроти мене, і ми стояли перед графинею та принцом. Це було, безперечно, дуже добре, і я підозрюю, що пані де Меренберг так і хотіла — щоб роздивитися мою сукню; вона дуже ласа до наших новинок, і її кравчиха кілька разів позичала сукні в мами й Діни; до речі про цю нещасну! Вона прийшла в безмірному шлейфі білого атласу і всіх своїх діамантах!
За вечерею нас знову знайомлять з панами. Лотрек знайомить нас з пані Лімен та її доньками, які стоять між буржуазією і вищим світом. Молодша привертає увагу тим, що її портрет привернув увагу імператора, і той сказав їй кілька люб'язних слів прямо на Виставці.
Лотрек задоволений ефектом. Мені байдуже, бо я сплю, а моє перевдягнуте тіло дурне, як земля.