Вівторок 7 серпня 1877

Протягом двох годин, що Ремі провів у нас, я була пристойна й досить мила; о четвертій ми пішли вечеряти до російського кабаре, взявши з собою американку, яка їсть і п'є із справжнім задоволенням.
І о восьмій мама, Діна, дідусь, Валіцький, Тріфон, Пратер і Ренар вирушили до блаженної країни Шлангенбад. Попри всі наші чвари, ця розлука на п'ятнадцять днів розчулила нас до сліз.
Я повернулася дуже втомленою, і Холл прийшла повечеряти зі мною — тобто, поки я їла голуба, вона теж їла голуба, скибочку холодцю і пила пляшку шампанського.
Не забувайте, що вона снідала опівдні, обідала о четвертій і злегка по-обідала о шостій. Алессандро — дитина порівняно з цим дивовижним gangster. Дівчині сімнадцять років, дуже висока, велична, блондинка й гарна. Вчора я розбудила її опівдні, і розпущене волосся, це обличчя, ощедро виточене з рожевої слонової кістки, це величезне тіло — вона була чудова. Вдягнена — схожа на чоловіка.
Ми говоримо про Флоренцію.
Ви думаєте, що я не хвилююся за Росію?! Хто є настільки нещасним, настільки зневаженим... щоб забути про батьківщину в небезпеці?! Ви думаєте, що ця байка про перегони зайця й черепахи, застосована до Росії й Туреччини, не болить мені?! Бо я говорю про голубів, американок і Алессандро, — хіба я не хвилююся, серйозно хвилююся про нашу війну?!
Чи думаєте ви, що сто тисяч зарізаних росіян загинули б, якби досить було моїх молитов і тривог, щоб захистити їх!!
Флоренція, Рим, Париж... байдуже, бо я в розпачі! Я втратила весь мужність і всю надію. Я вже нічого не чекаю!!!
І саме це мене жахає і саме це мене знищує.
З жахом думаю про перебування в Парижі і з відчаєм — про поїздку до Італії.
Чекаємо повернення наших, закінчення лікування, а тим часом... о, тим часом... буду намагатися займатися чимось, читати, мріяти, спати!
Замість того, чого мали право і не мали права чекати... таке існування, як моє!!!... Боже, збережи вас від цього, хто б ви не були.
Може, слід радіти цьому, Бог нагородить мене за це, може...
Знаєте, чому в мене відчайдушне серце?
Бо мені здається, що я більше не можу подобатися нікому. І цей жах, найжахливіший із жахів, робить мене гіршою за мертву.
Жюлі де Бенкендорф напевно на природі — приблизно в цю пору року вона там і була, коли я проїжджала через Берлін.
Так... але якщо я не подобаюся нікому?!!!
[Примітка: Марі написала «Вівторок 7 серпня 1877», але це помилка, 7 серпня було понеділком]

Примітки

Російський кабаре (фр. cabaret russe) — один із кількох російських ресторанів, що тоді працювали в Парижі й куди вчащала російська еміграція.
Англ. gangster — тут у значенні «обжора» (розм. англ.), не у сучасному значенні «злочинець».
Російсько-турецька війна 1877–1878 років, що велася за Балкани; Росія повільно просувалася проти османського опору, що викликало тривогу в суспільстві Санкт-Петербурга й серед російської еміграції.