❦
Четвер, 12 липня 1877
Жорж іще не поїхав — мені так прикро показувати цю болячку нашим гостям!Georges n’est pas encore parti, je suis si ennuyée de montrer cette plaie à nos hôtes !
Ми оглядали особняки у Фобур-Сен-Жермен.1 Ось де я хотіла б мешкати — адже там немає того Парижа-інтригана, якого я ненавиджу. Там почуваєшся ніби вдома.
Nous avons visité des hôtels dans le faubourg Saint-Germain. C’est là que j’aimerais demeurer, car là ce n’est pas le Paris tripoteur que je déteste. On semble être chez soi.
Хіба Олександр не «гарний хлопець, часто тривіальний, але досить дотепний і кумедний»?
Alexandre n’est-il pas « un bon garçon souvent trivial mais assez spirituel et drôle » ?
А я хіба не «трохи легковажна молода дівчина, з якою він накидав маленький фривольний романець»? Прочитавши ці два визначення в якомусь паскудному фейлетоні «Фігаро», я жахливо боюся, що так воно і є. Ні, фе!2
Et moi ne suis-je pas « une jeune fille un peu légère avec laquelle il a ébauché un petit roman gaillard » ? Ayant lu ces deux définitions dans un méchant feuilleton du Figaro j’ai terriblement peur que ce ne soit cela. Non, fi !
Невже мені ніколи не вдасться не опинитися в болоті! Ці письменники,⁵ мої любі, влаштовують усе на свій лад. Одну й ту саму людину можна поетизувати й обпаплюжити з однаковою легкістю. Так само, як часто читаєш фрази на кшталт: «Але її краса, її чарівність, її вишуканість, її шляхетний і скромний вигляд перемогли неповноцінність її становища. Чоловіки закохувалися в неї, жінки любили її як сестру, і незабаром вона здобула справжню приязнь, могутній захист і ці горді сімʼї прийняли її як одну з їхнього кола, їхньої касти» — так само в інших схожих обставинах читаєш: «Але її краса, її чарівність, її вишуканість, її шляхетний і скромний вигляд не могли перемогти ганебного середовища, в якому вона опинилася. Всі ці чари, які в інших обставинах підняли б її до небес, могли принести їй лише домагання зухвалих чоловіків, зневагу й заздрість жінок. І вона прожила, потонувши в буденщині свого становища, забута або знеславлена». Це залежить, як бачите, виключно від примхи автора, який усім цим маніпулює заради ефекту, емоцій тощо.
Je ne pourrai donc jamais ne pas me mettre dans la boue ! Ces écrivains,^5^ mes très-chers, arrangent tout comme cela leur plaît. Un même homme peut être poétisé et sali avec une égale facilité. De même que souvent on lit des phrases comme celle-ci : « Mais sa beauté, sa grâce, sa distinction, son air noble et modeste triomphèrent de l’infirmité de sa position. Les hommes en devenaient amoureux, les femmes l’aimaient comme une sœur, et en peu de temps elle s’acquit des amitiés réelles, des puissantes protections et fut regardée par ces fières familles comme une de leur monde, de leur caste » et d’autres fois dans des circonstances analogues on lit que: « Mais sa beauté, sa grâce, sa distinction, son air noble et modeste ne pouvaient triompher de l’infâme milieu où elle se trouvait. Tous ces charmes qui dans d’autres circonstances éleveraient jusqu’aux cieux ne pouvaient lui valoir qu’obsessions de la part d’hommes impertinents, mépris et envie de la part des femmes. Et elle vécut submergée par les trivialités de sa condition, ignorée ou calomniée ». Cela dépend comme vous voyez absolument du caprice de l’auteur qui manie tout cela pour en arriver à des effets, des émotions etc. etc.
Спробую подивитися на фотографію Олександра — я не робила цього з Ніцци. Я не можу залишатися вільною — і хоча Олександр мені байдужий, займу ним куточок своїх думок, призначений для таких речей, — на згадку.
Je vais essayer de regarder la photographie d’Alexandre, je ne l’ai pas fait depuis Nice. Je ne peux pas rester libre et bien qu’Alexandre me soit indifférent je vais en occuper le coin de mes pensées destiné à ces sortes de choses, par souvenir.
викресленоПʼятниця, 13 липня 1877
Чому деякі імена врізаються в памʼять? Чуєш незнайоме імʼя — і воно дивно дзвенить у вухах; ти його запамʼятовуєш, воно кілька разів повертається на думку — ні з того ні з цього, просто так. На балу в Капітолії Антонеллі говорив мені про багатьох, назвав майже всіх панів, що були там, — і я не звернула уваги ні на одне імʼя, крім Лардереля, — а потім забула. Під час карнавалу Антонеллі знову заговорив про нього, і це імʼя, як завжди, справляло на мене враження.
Pourquoi certains noms frappent ? On entend prononcer un nom inconnu et il sonne étrangement à vos oreilles, vous vous en souvenez, il vous revient plusieurs fois à la mémoire, sans rime ni raison : comme ça. Au bal du Capitole Antonelli m’a parlé de bien du monde, m’a nommé presque tous les messieurs qui se trouvaient là et je n’ai fait attention à aucun nom excepté à celui de Larderel, puis j’ai oublié. Pendant le carnaval Antonelli m’a encore reparlé de lui et ce nom m’impressionnait toujours.
— Ось Лардерель, ти знаєш Лардереля?
- Voici Larderel, tu connais Larderel ?
На маскарадному балу він підвів мене до нього й, показуючи, сказав:
Au bal masqué il m’a menée devant lui et me le montrant me dit :
— Твій Лардерель надто негарний, щоб я з ним знайомилася.
- Il est trop laid, ton Larderel, pour que je le connaisse.
на полях
Така манера говорити — зовсім як в Олександра: суха, ввічлива й фамільярна.
Cette manière de parler ressemble à Alexandre, sèche, polie et familière.
І я пішла, занадто зайнята самим Антонеллі, щоб зберегти про Лардереля якийсь інший спогад, крім дуже довгого носа й приголомшеного вигляду. Мабуть, я зустрічала його — але ніколи не впізнавала.
Et je me suis en allée trop occupée d’Antonelli lui-même pour garder de Larderel un autre souvenir que celui d’un nez très long et d’un air abasourdi. Je l’ai sans doute rencontré mais je ne l’ai jamais reconnu.
А потім, приїхавши до Неаполя, я знайшла його імʼя на [вирваному аркуші] програмі перегонів. Альтамура мені його показав.
Et puis arrivée à Naples j’ai trouvé son nom sur [une feuille arrachée] le programme des Courses. Altamura me l’a montré.
Памʼятаю також: коли я прочитала в газеті про справу Мірафіоре та Фенні Лір3 слова «Пані графиня де Лардерель надіслала листа Його Величності тощо тощо», мені здалося, що пані графиня де Лардерель щось для мене значить.
Je me souviens aussi qu’en lisant dans un journal à propos de l’affaire Mirafiore et Fanny Lear, que: « Mme la comtesse de Larderel a adressé une lettre à Sa Majesté etc. etc. » il m’a semblé en lisant cela, que Mme la comtesse de Larderel m’était quelque chose.
Це скидається на вигадку, але запевняю вас — це цілковита правда.
Cela a l’air d’imagination, mais je vous assure que c’est très vrai.
Приймайте ці роздуми такими, якими я їх даю, — без коментарів і без наслідків. Розповідаю так, як спадає на думку.
Prenez ces reflexions comme je les donne, sans commentaires et sans conséquence. Je raconte comme cela me vient.
викресленоПʼятниця, 13 липня 1877
Та й загалом усі імена, що згодом мали якийсь вплив на моє життя, справляли на мене таке саме враження.
D’ailleurs tous les noms qui ont eu dans la suite quelque influence sur ma vie, m’ont fait le même effet.
Памʼятаєте, як ми йшли пішки по Толедо4 з Олександром у Страсну пʼятницю? Мама запитала його, чи правда, що він дрався.
Vous vous rappelez lorsque nous descendions le Toledo à pied avec Alexandre, Vendredi Saint ? Maman lui a demandé s’il était vrai qu’il se fût battu.
— Боже мій, мадам, — відповів він, — яке це має значення. Це ані перший, ані останній раз, чи не так, мадам? — і коли вона продовжувала — не памʼятаю вже що, — він кілька разів перебивав її, щоб сказати, що це ані перший, ані останній раз; так що ефект від цієї фрази виявився надуманим і прозвучав як доволі дитяче хизування. Мені неприємно це згадувати, бо він брехав, кажучи «ані перший раз». Такою такою брехнею так принижуєш себе!
- Mon Dieu, Madame, répondit-il, qu’est-ce que ça fait. Ça n’est ni la première ni la dernière fois, n’est-ce pas, Madame ? et comme elle continuait je ne sais plus quoi, il l’interrompit à plusieurs reprises pour dire que ce n’était ni la première ni la dernière fois, de sorte que l’effet de cette phrase fut affecté et sonna comme une gasconnade assez enfantine. Je m’en rappelle avec déplaisir parce qu’il mentait en disant ni la première fois. Par un pareil mensonge pareil on se diminue tant !
Брехати слід лише тоді, коли брехню неможливо викрити. Інакше враження дуже погане. Я лежу і пишу всякі дурниці, що спадають мені на думку. Це краще, ніж писати: я примірювала сукні у Кароліни, ліфи такі тощо тощо; або: нудьгую, нікого не бачу, не маючи успіху ні в капелюшках, ні в сукнях, я не показуюся!; або: пліснявію, мені не терпиться серйозно взятися за живопис. Соромно марнувати себе. Може, краще взагалі нічого не писати, коли нема чого розповідати, — але це дорога звичка.
On ne doit mentir que lorsque le mensonge ne peut être découvert. Autrement c’est d’un très mauvais effet. Je suis couchée et j’écris les inutilités qui me passent par la tête. Cela vaut mieux que de dire: J’ai essayé des robes chez Caroline, les corsages sont etc. etc. ou bien : Je m’ennuie, je ne vois personne, n’ayant réussi ni en chapeaux ni en robes je ne me montre pas ! ou bien : Je moisis, je suis impatiente de me mettre sérieusement à la peinture. J’ai honte de me gaspiller. Il vaut peut-être mieux ne rien écrire du tout quand il n’y a rien à raconter, mais c’est une chère habitude.
Нащадки зроблять скорочення, якщо я здамся їм задовгою.5
La postérité fera des coupures si elle me trouve trop longue.
— Вони намагалися впіймати Антонеллі, який був дуже закоханий, а потім мене, — мабуть, сказав Торлонія, хіба що з варіаціями.
- Ils ont tâché d’attraper Antonelli qui était très amoureux et puis moi - aura dit Torlonia mais avec des variations.
Антонеллі, без сумніву, багато чого йому розповів, і він може ще й прикрасити це своїми вигадками. Тоді Олександр розповідає про наші листи. Я добре знаю з досвіду, як ми з Діною чи з моїми Граціями перемивали кісточки цим панам. Уявіть лише, як це буває між молодими чоловіками.
Antonelli lui a sans doute raconté bien des choses et il peut broder là-dessus. Alors Alexandre raconte nos lettres. Je sais bien par expérience comment avec Dina ou avec mes Grâces nous épluchions ces messieurs. Songez donc ce que ce doit être entre jeunes gens.
І Олександр це зробить, навіть не думаючи, що робить щось погане.
Et Alexandre le fera, ne pensant pas faire mal.
Ох! це жахливо!
Oh ! c’est affreux !
До того ж відомо, доведено й визнано, що девʼяносто вісім чоловіків зі ста розповідають усе без жодних докорів сумління. Розповідаючи про наші листи, Олександр гадатиме, що переказує жарт!
D’ailleurs il est connu, prouvé et reconnu que quatre-vingt-dix-huit hommes sur cent racontent tout sans scrupule. En racontant nos lettres Alexandre pensera parler d’une plaisanterie !
Боягуз!
Le lâche !
Я повернуся до Неаполя на карнавал навмисне, щоб поговорити з ним. Боже, якою необачною і божевільною я була від самого Риму!
Je retournerai à Naples au carnaval exprès pour lui parler. Dieu que j’ai été imprudente et folle depuis Rome !
Олександр зрештою людина шляхетна, і він мене зрозуміє. Ох! як огидно мати славу легковажної панночки!!!!
Alexandre est un homme de cœur après tout et il me comprendra. Oh ! c’est hideux de passer pour une demoiselle un peu légère !!!!
Примітки
Фобур Сен-Жермен (Faubourg Saint-Germain) — аристократичний квартал Парижа на Лівому березі Сени, синонім старовинної шляхти. ↩
«Légère» у XIX ст., застосоване до жінки, означало «легковажна» з натяком на легку доступність — значно образливіше, ніж у сучасному вживанні. ↩
Мірафйоре — імовірно, граф Емануеле Альберто Мірафйорі, син Віктора Емануїла II і чоловік сестри Лардереля; тому пані де Лардерель і писала королеві. Саму «справу» не встановлено. ↩
Вія Толедо (Via Toledo, нині Via Roma) — головна торгова вулиця Неаполя. ↩
Гірка іронія — посмертні редактори видання 1887 р. справді зробили масивні скорочення, видаливши значну частину щоденника. ↩